«Польський пацієнт»: уточнення діагнозу

      Історія з Яном Гжебським, який після залізничної аварії понад 19 років перебував начебто у комі, а внаслідок втручання місцевих медиків повернувся до життя, днями зазнала «ускладнень». На щастя, не медичного характеру, а суто категоріального. Після того як про чудесне зцілення пана Яна написала преса всієї Європи (див.також «УМ» від 6 червня), медики зі шпиталю у Дзядлові, не побоюючись розвінчання власних успіхів, виступили з шокуючою новиною: мовляв, пацієнт перебував радше не у коматозній сплячці, а в стані афазії, супроводжуваної порушеннями рухливості, мовлення та артикуляції.

      Водночас, як наголосила «Газеті Виборчій» Йоанна Хенсель, директорка з опіки шпиталю у Дзядлові, інформація щодо стану коми є «фальшивою і не має нічого спільного з фактичним станом, задокументованим в історії хвороби пацієнта». Пані Хенсель скаржиться, що неправдиві відомості сягнули навіть Японії, а «ефекти цього такі, що наша лікарня не в стані нормально працювати, бо ми переживаємо штурм закордонних журналістів». Водночас деталізувати перебіг хвороби дивовижного пацієнта директорка відмовилась, мотивуючи це лікарською таємницею. Одначе, за словами пані Хенсель, як невролог, так і анестезіолог дзядловського шпиталю вважають, що «принаймні з 1990 року не було жодних критеріїв, які б засвідчували, що Ян Гжебський перебував у стані сплячки», він чув і розумів, що до нього кажуть. «З найдавнішої документації, що стосується пана Гжебського і яку нам вдалося видобути з архівів нашого шпиталю, випливає, що з 1990 року, тобто через два роки після аварії, пацієнт ковтав, пив, чув і розумів, що до нього кажуть і міг сигналізувати про різні потреби, больові відчуття чи задуху. На підставі цих даних, — впевнена пані Хенсель, — можна заявити, що це точно не була кома».

      Такої ж думки й професор-нейрохірург Мірослав Жомбек, який в інтерв'ю газеті «Дзєннік» піддав сумніву феномен пацієнта. Як заявив професор, у мозкову сплячку людина впадає з різних причин, у тому числі й унаслідок ураження, як це і було у Гжебського. «У разі коми людина є непритомною, а мозок не сприймає жодних подразників ззовні і не реагує на них, — каже авторитетний нейрохірург. — У пацієнта закриті очі, він зазвичай під'єднаний до респіратора, бо самостійно не дихає, а також не їсть». Причиною ж повної нерухомості Гжебського міг бути синдром, пов'язаний із тривалим лежанням і відмиранням м'язів. Адже достатньо нерухомо пролежати кілька місяців у гіпсі — і м'язи починають атрофуватися. Таким чином, на думку пана Жомбека, у цій ситуації варто говорити не про кому, а про «постсплячковий стан, або ж продовжувану непритомність, чи, якщо поетично — про замкнення у собі».

      Та попри те, що диво феноменального виходу з «коми» дещо «підмочене» некоректною постановкою діагнозу, але в будь-якому разі від цього подвиг Гертруди Гжебської меншим не стає. Адже її чоловік із ліжка таки не підводився впродовж 19 років. І «тогочасні» лікарі шансів йому не давали.