На минулорічному чемпіонаті Європи українські стрибуни у воду з трампліна зібрали рекордний ужинок медалей. Із вісьмома нагородами, дві з яких були найвищої проби, підопічні Тамари Токмачової з великим гандикапом виграли загальний залік. Цьогорічний єврофорум проходить за місяць до старту чемпіонату світу з водних видів спорту, який прийме Барселона. Тож змагання в німецькому місті Росток — вважай, контрольний старт напередодні головного турніру року. І, думається, результат наших спортсменів має бути не гіршим за торішній.

Після невдалих виступів українських рапіристок та шпажистів на чемпіонаті Європи в Загребі, які зійшли з дистанції у 1/8 та 1/16 фіналу відповідно, своє вагоме слово сказала представниця жіночої шаблі. Одна з лідерок світового рейтингу Ольга Харлан упродовж останніх років безроздільно хазяйнувала на вершині європейської класифікації — в її активі індивідуальне «єврозолото» Шеффілда (2011) та Ліньяно (2012). Не зійшла миколаївка з переможного шляху й на цьогорічній континентальній першості, впевнено вигравши третю поспіль — і четверту загалом — найвищу європейську нагороду.

Вирушаючи на чемпіонат Європи до Франції, жіноча збірна України не мала чіткого завдання на цей турнір. Одні називали нашу збірну «темною конячкою», інші — «дівчатками для биття». Зрештою, рацію мали останні.

Уже традиційно за рік до старту чемпіонату світу країна–господарка «мундіалю» приймає Кубок конфедерацій (15–30 червня). На полях Бразилії компанію господарям турніру та чинним чемпіонам світу, іспанцям, складуть переможці африканської першості — нігерійці, азійської — японці, володарі Кубка Америки — уругвайці, найсильніша збірна КОНКАКАФ — Мексика, Океанії — Таїті та віце–чемпіони Європи — італійці (оскільки переможець Євро, збірна Іспанії, грає на турнірі за квотою чемпіонів світу).

На тлі сірих буднів представників переважної більшості ігрових видів спорту життя футболістів в Україні виглядає майже ідеально. Український футбол, принаймні його верхівка, багато в чому схожий на оазу посеред посушливої зони. Однак враження, нібито клуби прем’єр–ліги — це взірець стабільності, а всі гравці ПЛ наче в маслі купаються, виявилося оманливим. Якщо досі з футбольної карти зникали самобутні професійні клуби нижчих дивізіонів (останні приклади — «Оболонь», «Львів», «Нива» (Вінниця), «Прикарпаття», «Енергетик» (Бурштин), «Бастіон» (Іллічівськ), «СКАД–Ялпуг» (Болград), «Єдність» (Плиски)), то тепер наказала довго жити команда прем’єр–ліги — «Кривбас». Що це, як не свідчення серйозної хвороби системи професіонального футболу України?

Попри численні вагомі перемоги українських гросмейстерів на міжнародних змаганнях — як–то виграш світових шахових корон Русланом Пономарьовим (2006) та Анною Ушеніною (2012), здобуття «золота» шахових олімпіад жіночою (2006) та чоловічою (2010) збірними, великі турніри обходили Україну стороною, і шахи перебували у своєрідному інформаційному вакуумі. Однак статус шахової України дедалі зростає в усіх сенсах, і минулого тижня на території НСК «Олімпійський» під егідою «Сбербанку Росії» відбулися змагання за участю цілої когорти визначних гросмейстерів, зокрема і з–за кордону. У турнірі зі швидких шахів взяли участь легендарний росіянин, семиразовий чемпіон світу Анатолій Карпов, чемпіон планети у 2005—2006 роках Веселин Топалов із Болгарії, чинний переможець ЧС зі швидких шахів Сергій Карякін, який змінив українське громадянство на російське, та ще семеро гросмейстерів, серед яких троє українців — Павло Єльянов, Антон Коробов, Олександр Арещенко.

Упродовж останніх двох сезонів українські боксери–аматори привчили вболівальників до великих перемог. Щоправда, перехід Ломаченка і Ко на вищий кваліфікаційний щабель змусив засумніватися в наших перспективах на аматорському ринзі. Однак чемпіонат Європи, який у суботу завершився в Мінську, думається, дещо заспокоїв скептиків. Зі столиці Білорусі підопічні Дмитра Сосновського привезли п’ять нагород. Таку ж кількість медалей українські боксери брали на ЧС–2011 у Баку та на Олімпіаді–2012 в Лондоні.

Виступ українських тенісистів на «Ролан Гарросі» остаточно завершився ще минулої п’ятниці, коли свій стартовий матч у парному розряді, не дограний напередодні через настання сутінок, програла Леся Цуренко. Їхній дует з іспанкою Марією–Тересою Тореро–Флор не встояв перед Крістіною Младенович/Галиною Воскобоєвою (Франція/Казахстан, 10) — 2:6, 5:7.

Учорашній ігровий день на «Ролан Гарросі» знову зіпсувала небесна канцелярія — невдовзі після початку перших матчів пішов дощ. Злива на деякий час призупинила ходу українки Ірини Бурячок та британки Хезер Уатсон у стартовому колі парного розряду.

Прогнози — справа невдячна, особливо в такому доволі непередбачуваному виді спорту, як багатоденні шосейні велогонки. Здавалося, перемогу на цьогорічній «Джиро д’Італія» має відсвяткувати найуспішніший велогонщик минулого сезону – тріумфатор «Тур де Франс» та лондонської Олімпіади Бредлі Уїггінс.