Йдеться про старовинний будинок на легендарному острові, у якому мешкав знаменитий інженер Преображенський, творець унікального мостового переходу через Дніпро. Тривалий час у громаді точилися жваві дискусії з приводу доцільності облаштування у ньому «осередку дипломатії якоїсь країни»: це ж Хортиця! По-іншому розсудив у травні 2002 року тодішній міський голова Запоріжжя Олександр Поляк і його команда. Визначальною виявилася та обставина, що орендар історичної споруди, одна із ЖЕКівських контор, упродовж багатьох років використовував її як склад. Навколишня територія перетворилася на сміттєзбірник, а сам будинок було занедбано настільки, що Запорізька облінспекція з охорони пам'яток культури та історії невдовзі змушена була констатувати: споруда вже не є історичною цінністю. Це було крапкою у тривалому протистоянні думок і позицій як фахівців, так і пересічних запоріжців: якщо не шануємо те, що маємо, то нехай вже болгари облаштовують у будинку пана Преображенського своє консульство.

Звичайно, що головний матч туру відбувся у Дніпропетровську, де «Дніпро» приймав «Динамо». Принциповість протистояння, що наповнює зустрічі цих команд з поверненням на тренерський місток «Дніпра» Євгена Кучеревського, лише на користь футбольним уболівальникам, які з суботнього дійства мали б отримати неабияке задоволення.

Олімпійська чемпіонка-96 зі спортивної гімнастики, переможниця багатьох міжнародних турнірів Лілія Подкопаєва здійснила днями візит до Запоріжжя. Спілкуючись із пресою, вона згадала, що саме в цьому місті легендарна Людмила Турищева вручила їй красивий сервіз за перемогу на одному з перших офіційних турнірів. Дана обставина є одним з аргументів на користь проведення у запорізькому палаці спорту «Юність» у вересні цього року другого міжнародного турніру «Золота Лілія». Як відомо, перший відбувся у Донецьку і зібрав зірок спортивної гімнастики не тільки України, а й США, Росії, Болгарії, Румунії, Бразилії.

Хоча у вихідні розрив між українськими суперклубами зменшився до трьох очок, навряд чи варто було сподіватися, що київське «Динамо» у перенесеному матчі 25-го туру не скористається можливістю знову повернути його на відстань у шість очок. Матч проходив доволі неспішно, але навіть за такої гри запоріжці не змогли нічого протиставити господарям.

Такі вже українські реалії: вітчизняному виробникові важко передбачити, коли і з чиєї ініціативи виникне черговий бар'єр на складному шляху виживання. Акціонери Запорізького алюмінієвого комбінату, приміром, вважали свої партнерські стосунки з Укрзалізницею взаємовигідними і діловими. Так, зрештою, і було. Доки перевізник-монополіст нашої держави не запровадив систему автоматизації робочих місць (АРМ). Нова система підказала залізничникам нову транспортну схему доставки вантажів ЗАлКу — економічнішу для надавача послуги. Упродовж кількох місяців виробничник опирався, однак у першій декаді квітня змушений був угамувати свій спротив: усі вантажі для комбінату пішли через станцію Запоріжжя-Ліве (донедавна ті ж боксити ЗАлК одержував на станції Запоріжжя-Мале). У такий спосіб залізничники збільшили маршрут доставки вантажів від 4 до 21 кілометра.

Винесена у заголовок фраза — з розповіді фельдшера села Новобогданівка Ірини Зусько. Це вона потім, коли смертельна небезпека відступить — передовсім перед посланою з небес зливою, коли порідшає свист снарядів над головами безневинних людей, — тільки потім Ірина, ніби щойно прокинувшись, піймає себе на спогаді: це ж мені приснилося! А сон її був дійсно пророчим: «Напередодні мені приснилося, ніби я лягаю у вириту могилу. А кажуть, не вір снам!». Слава Богу обійшлося: «їхній» снаряд просвистів мимо хати і впав на ділянку полуниць. І на роботі життя молодої жінки — як, зрештою, і будь-кого з колег Зусько, висіло на волосині випадковості. А один із снарядів упродовж кількох діб стирчав у стіні будинку головного лікаря Алли Маліної.

За інформацією народного депутата України Юрія Артеменка, клубок розслідування низки кримінальних справ, пов'язаних із банкрутством запорізького «Нашого банку», викотився за межі держави. Підтверджується припущення стосовно «еміграції» солідної частини заощаджень вкладників за кордон. Сліди нашої гривні, конвертованої в інвалюту, виявили у Росії і навіть в Ізраїлі. На береги землі обітованої начебто переведено майже сто мільйонів гривень — не «дерев'яними», ясна річ. Отож далеке і приємне відрядження очікує групу слідчих Генеральної прокуратури.

У відділ трансплантації i хiрургiї серця Інституту експериментальної хірургії і трансплантології, більше відомому як інститут Шалімова, харків'янин Едуард Соколов, єдина в Україні людина з трансплантованим серцем, — дорогий гість. Приблизно раз на півтора місяця він приїжджає сюди на обстеження, щоб упевнитись, що донорське серце, яке йому пересадили півроку тому, функціонує як слід. У проміжках між процедурами Едуард спілкується з медсестрами та лікарями. Він — людина товариська й оптимістично налаштована, тож за дев'ять місяців перебування в столиці в очікуванні операції завів тут багато друзів.

Усе іде за Поки «динамівці» брали участь в турнірі пам'яті Лобановського, «Шахтар» скористався можливістю й наблизився до киян на відстань однієї перемоги. «Запасним» матчем підопічні Михайличенка скористаються вже сьогодні, коли вийдуть на домашню арену проти запорізького «Металурга». До майбутньої першості доведеться облишити сподівання на Лігу чемпіонів «Дніпру». Команда Кучеревського не змогла протиставити підсиленому колишніми «гірниками» «Іллічiвцю» нічого, крім своєї головної зброї — Венглинського, але цього виявилося замало.

Позавчора не надто цікавими півфінальними матчами стартував уже ІІ Міжнародний турнір пам'яті Валерія Лобановського. Мабуть, й італійський «Мілан», якби приїхав до Києва, вирішивши всі турнірні завдання у себе на батьківщині, не надто б пнувся зі шкіри у фактично дружніх зустрічах. «Россо-нері», виявляється, розглядали можливість участі в динамівському турнірі, але на той час ще не було відомо, наскільки вільними будуть підопічні Анчелотті в середині травня. «Мілан» став чемпіоном Італії, а до столиці України під'їхали раніше заплановані гості — переможці першостей Грузії, Латвії та Молдови. Окрім низької мотивації цих команд, не надто високим був і клас, тож відповідними були й швидкості та кількість браку.