На Центральному пляжі Запоріжжя лежала собі дівчина, засмагала. Доки на неї не накинувся пес, якого господар вивів на прогулянку без намордника. За лічені секунди обличчя красуні стало кривавим місивом. Некерована тварина навіть хазяїна не слухала і вкусила його за руку.

Важко сказати, хто б іще міг так комплексно й регулярно «моніторити» по всій Україні ситуацію з дотриманням виборчого законодавства, якби не всеукраїнська громадська організація Комітет виборців України. Репліки кандидатів, партій, блоків та інших учасників виборчого процесу сприймаються здебільшого як заангажовані, «піарні» і рідко коли бувають систематизовані в часі та масштабі всієї країни. У вічно зайнятого в такі гарячі деньки Центрвиборчкому до складання реєстрів виборчих перекосів руки не доходять, у ЦВК кивають на міліцію й суди — мовляв, хай вони цим займаються, до того ж Центральна виборча комісія по-своєму заангажована й проти «верхів» критично налаштовуватися не поспішає. А от хлопці з КВУ вважають своєю основною справою саме стеження за дотриманням учасниками «великих перегонів» законності та міжнародних стандартів демократичності виборів. При цьому КВУ вперто залишають за межами кола учасників виборчого процесу — представники «профільної» громадської організації й у нинішній виборчій кампанії не матимуть легітимних підстав працювати спостерігачами, і результати їхнього моніторингу, виходить, не мають жодної ваги, окрім як створення інформаційного резонансу серед кола посвячених. Уже на початку липня робота Комітету виборців України переросла в довготерміновий моніторинг кампанії з виборів Президента, цього тижня КВУ представив звіт про перший етап роботи, але заступник голови ЦВК Ярослав Давидович фактично знівелював усі старання, заявивши в інтерв'ю журналістам, що Комітет виборців не є суб'єктом процесу, тож його висновки на підставах виконаного моніторингу жодного значення для Центрвиборчкому не матимуть. Мовляв, до лампочки всі ці спроби об'єктивно й цілісно оцінити перебіг виборчої кампанії в центрі й регіонах. Хоча, якщо є бажання, — «на здоров'я». ЦВК, звісно, може лишатися при своїй думці, але, гадаємо, читачам і виборцям загалом буде принаймні незайве ознайомитися з результатами першого моніторингу КВУ кампанії-2004.

Юрія Сакваралідзе, відомого у кримінальних колах як Юра Грузин, розшукували українські правоохоронці майже вісім років. Один із найзначущіших злочинних авторитетів Запорізького регiону в 90-х роках змушений був стати нелегалом і переховуватися від правосуддя в Росії, коли в Україні проти нього порушили цілу низку кримінальних справ. У своїй діяльності Грузин не був оригіналом і в перші роки незалежності, як і більшість його «колег по цеху», займався «банальним» рекетом.

На Запоріжжі команду Віктора Ющенка зустрічали вже традиційно: народ — гаряче і радо, влада — більш ніж прохолодно. У Мелітополі мітинг на центральному майдані проходив у атмосфері загального піднесення, люди скандували прізвище народного кандидата у президенти й довго не хотіли відпускати Ющенка зі сцени. Зрештою, так було в усіх містах та селах, до яких завітав лідер коаліції «Сила народу». Скажімо, в курортній Кирилівці на мітинг зібралося понад шість тисяч, серед яких були як мешканці селища, так і відпочивальники з усієї України. Ледве не носили Ющенка на руках і в райцентрі Михайлівка. Щоправда, перед початком зустрічі В.Ю. з михайлівцями центр селища несподівано знеструмили, однак це не завадило опозиційному кандидатові провести мітинг, оскільки все необхідне для виступу обладнання працювало від автономного електрогенератора, який про всяк випадок захопила з собою передбачлива команда «нашоукраїнців» — їм до таких несподіванок не звикати.

Стадія 1/32 фіналу Кубка України та участь у ній вищолігових клубів придумана передусім задля популяризації футболу в глибинці. Те, що провінційні колективи мають перевагу свого поля, має лише підвищувати інтригу в протистоянні з грандами. Але останні (в сенсі — гранди) якось привчилися долати перший кубковий бар'єр без надмірних зусиль. Сенсації трапляються рідко, хоча підсумкова перевага в забитих м'ячах часто зупиняється на позначці «один». Але це — не про «Динамо» й «Шахтар». Золотий і срібний призери минулої першості «привезли» друголіговим колективам по чотири голи кожен. Мабуть, через те, що досить умовно можна було назвати ті склади киян і донеччан, у яких вони вийшли на поля в Мелітополі та Раві-Руській, «резервними» чи «другими». Обидва наші представники у Лізі чемпіонів мають по кілька рівноцінних виконавців на кожну позицію, що й підтвердили минулого уїк-енду. До речі, деякі автори голів, як, приміром, динамівці Гіоане й Пеєв та донеччани Агахова і Брандао, минулого сезону були «основними» у єврокубках.

Співробітники управління Служби безпеки України в Полтавській області днями затримали мешканця обласного центру, котрий організував ввезення в Україну з Російської Федерації біологічно активних добавок, термін зберігання яких закінчився. Більш ніж сумнівний, власне, небезпечний для здоров'я «натурпродукт» систематично завозили в нашу країну залізничним транспортом і розповсюджували через мережу аптечних закладів Полтави, Києва, Харкова, Черкас, Запоріжжя, Донецька, Одеси, Миколаєва, Краматорська та інших міст. Про масштаби надто бурхливої діяльності спритника та його помічників свідчить і той факт, що під час спецоперації співробітники СБУ вилучили 136 чималих коробок із тими ж таки задавненими біодобавками. А ще — велику кількість етикеток, які призначалися для наклеювання на пластикові флакони з препаратами, термін споживання яких закінчився.

Сенсаційне повідомлення про можливе перебазування ВМС України зi зручного Севастополя в озеро Донузлав неподалік Феодосії, що начебто планується здійснити після останніх домовленостей українського та російського президентів, спробував спростувати начальник Головного штабу, перший заступник головкома ВМСУ Ігор Кабаненко. «Це повідомлення носить провокативний характер, — вирішив капітан I рангу Кабаненко, реагуючи на опубліковану ЗМІ заяву Громадського комітету «Український Севастополь». — Базування ВМС України та Чорноморського флоту РФ у Севастополі здійснюється в межах базових угод про параметри поділу Чорноморського флоту колишнього СРСР». Водночас в інтерв'ю Бі-Бі-Сі він визнав, що існують плани перебазування принаймні частини українського флоту з Севастополя в Донузлав, щоправда, не уточнивши, про яку саме частину флоту йдеться. Отже, немає диму без вогню.

Окрім заангажованих випусків новин, російських серіалів та безмежних американських бойовиків, телебачення України пропонує шоу. Вже довгий час найрейтинговішими в цьому плані залишаються так звані інтерактивні, або ж реальні шоу: варто згадати наприклад «iнтерiвський» «Шанс», російську «Фабрику зірок» або німецьке Deutschland sucht die Superstar («Німеччина шукає зірки»). Таку шалену популярність тут забезпечують, мабуть, справді реальні емоції учасників, коли ті довго плачуть в камеру, не подолавши якийсь етап відбору, розповідаючи при цьому брутальні подробиці з життя інших конкурсантів, або ж сам інтерактив, коли кожен із глядачів має право якось вплинути на кінцевий результат змагань, відчувши себе при цьому на якусь мить важливим. Звертають увагу на такі проекти і самі юні таланти, бо для них — амбітних і співочих — це, часто, єдина можливість «засвітитись».

Позавчора місцевий суд Орджонікідзевського району Запоріжжя знову марнував час на розгляд уже двічі юридично з'ясованого питання — про статус російської мови. Проблема в тому, що у міськраді склалася деструктивна більшість, яка марнує час на реалізацію безперспективних проектів. Упродовж останніх років прокуратура Запоріжжя вносила протести на низку рішень сесії міської ради, і місцева Феміда їх задовольняла.