Десятеро дипломованих фахівців, які є особами з обмеженими можливостями, візьмуть участь у соціальному проекті «Об’єднуємо зусилля для зайнятості кожного». Впродовж чотирьох місяців п’ятеро з них працюватимуть у державних органах влади і стільки ж — на приватних підприємствах. За свою роботу отримуватимуть спеціальну стипендію — 95 доларів на місяць.

Учора голова політради «Нашої України» Валентин Наливайченко перебував на Волині — презентував позицію оновленої партії та тих, хто представлятиме на виборах до місцевих рад.

Те, про що так довго мріяли державницькі сили, начебто сталося, хоч і не у всеукраїнському масштабі: на Волині опозиційні партії вирішили йти на вибори до органів місцевого самоврядування єдиним фронтом. Учора десять партій правоцентристського спрямування підписали декларацію про спільні дії. Вони зобов’язуються не поборювати одне одного на цих виборах і разом боротися проти Партії регіонів та її політичних партнерів. У списку підписантів — обласні осередки «Нашої України», ВО «Батьківщина», ВО «Свобода», УНП, НРУ, КУН, УСДП, партій «За Україну!», «Реформи і порядок», «Народна самооборона».

Несподівана і безглузда смерть В’ячеслава Хурсенка стала шоком для тисяч його шанувальників не лише в Україні, а й на всьому пострадянському просторі. Люди один від одного дізнавалися через інтернет про трагічний випадок, що стався на рибалці торік 8 вересня неподалік Луцька, й не могли повірити, що це правда. Ще вчора він відспівав концерт у Херсоні й повертався на рідну Волинь такий щасливий, бо, виявляється, і в цьому південному місті, де він ні разу не був, його теж знають і люблять його пісні. А через кілька днів Славка під супровід аплодисментів рідних, друзів та шанувальників проводжатимуть на вічний спочинок. Йому було лишень сорок три.

У День партизанської слави в лісовому урочищі Лопатень пройшов міжнародний зліт партизанів та підпільників. На свято мали приїхати ветерани Росії, Білорусі та Молдови, але їм далека дорога видалася вже не під силу. Тому бойову молодість згадували лише українські підпільники.

Студентка–п’ятикурсниця Луцького національного технічного університету Майя Москвич офіційно звинуватила декана факультету бізнесу цього вишу Тараса Божидарника у порушенні прав людини та переслідуванні з політичних мотивів. З такою заявою вона звернулася до обласної прокуратури після того, як декан викликав її на 40–хвилинну розмову і вимагав не брати участь в акції «Приходь, здавайся!», яку 17 вересня провели під стінами волинського управління СБУ активісти Волинської організації «Національний альянс» на підтримку львівського історика Руслана Забілого. Дівчина очолює цю організацію і була одним із організаторів акції. Вона стверджує, що декан недвозначно натякнув, що її можуть відрахувати з ВНЗ за неуспішність. Та від акції Майя не відмовилася.

Волиняни вже й не сподівалися, що цьогорічна осінь порадує їх грибами. І якщо в серпні навіть поганенького мухомора в лісі не можна було побачити, то рясні вересневі дощі спричинили справжній грибний бум у лісах. А разом із грибами побільшало й роботи у медиків. Лише за один день, 13 вересня, коли волиняни частувалися грибним ужинком, зібраним у вихідні, до лікувальних закладів області потрапило п’ятеро людей.

Як уже повідомляла «УМ», українські п’ятикласники відтепер не будуть знати ні про героїв Крут чи Базару, ні про українських січових стрільців — навіть побіжний спогад про ці знакові історичні події в історії української державності з відредагованого підручника зник. «Оптимізували» підручник з єдиною благородною метою — аби уникнути зайвої політизації освітнього процесу. Молоде покоління українців потрібно виховувати патріотами на конкретних історичних прикладах, але саме ці приклади й стали зникати з шкільних сторінок. Зате чітко простежується намагання відбілити все радянське, сформувати позитивний образ радянської влади, причесавши всі гострі кути. Розповідаючи про золотий вересень 1939 року, коли радянська влада прийшла на Західну Україну, «толерантні» ревізори історії із розповіді про нові радянські порядки викреслили слова про те, що влада «розправлялася з патріотами». Надто псує ця деталь позитивний імідж усього радянського...

Голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук, повернувшись після багаторічної перерви у головне виконавче крісло області, неабияк подивувався відсутності в багатьох місцевих крамницях горілки волинського розливу. Була чия завгодно оковита, крім тієї, що виробляється Луцьким спирто–горілчаним комбінатом. Не лише як патріота, а й чиновника, відповідального за наповнення бюджету, цей факт його більш ніж зацікавив. Він навіть полякав підприємців, що прикриють ті точки, де не торгуватимуть волинською горілкою.

Це видається неймовірним, але факт: досі в Україні немає жодного пам’ятника людині, яка увійшла в українську історію не лише як мати видатної Лесі Українки, а як талановита письменниця, видавець, фольклорист. Йдеться про Ольгу Петрівну Косач, знану більше як Олена Пчілка. Чому ж ця талановита жінка, яка народила й виховала чотирьох талановитих дітей, дбала про розвиток української мови й культури, залишається досі не пошанованою? Ставимо пам’ятники варенику, галушці, свині, салу, Проні Прокопівні, Остапу Бендеру, Катерині ІІ, Сталіну — цей список можна продовжити. І тільки Олені Пчілці в ньому місця не знайшлося. Парадокс? Аніскілечки. Це лише свідчення того, що ми ще не доросли до величі цієї жінки. І що українського в нас лише на сало з варениками й вистачає...