Кожна столиця має свої кулінарні візитки. Упродовж останніх десятків років із Києва як презент везуть «Київський торт» і цукерки «Вечірній Київ». А більше ста років тому найпопулярнішими солодощами було сухе київське варення — цукати з ягід і фруктів iз наддніпрянських садів. Завдяки активному просуванню їх на ринок династією київських кондитерів Балабух наприкінці XIX — початку XX століть ці ласощі називали «балабушками».

Із минулого року в російсько–українській мережі кондитерських–пекарень у Києві почали пропонувати відвідувачам сухе київське варення зi слив, апельсинів, яблук і ананаса — по 40 гривень за 100 грамiв. Утім балабушки можна зробити й удома. А потім смакувати сухим київським варенням, як робила це російська імператриця Катерина ІІ і, найімовірніше, іспанський знаменитий гурман та кулінар герцог Монпансьє, який 130 років тому, повертаючись додому з коронації Олександра III, міг заїхати до Києва і в магазині на Хрещатику закупити кілька пудів київських ласощів, як про це розповідають.

Винесені у заголовок слова могли б бути просто початком листа. Втім, ні. Дорога Швейцарія — це просто факт. Прекрасна, зелена, щедро обдарована озерами, горами, луками, лісами, банками і годинниками країна справді дуже дорога. Пересічний український турист мало не втрачає свідомість, коли бачить ціни на м’ясо у швейцарських закладах харчування — від 30 франків порція і у супермаркетах — 50 франків за кілограм. Швейцарський франк коштує трохи дорожче за американський долар.

Коли полуничний сезон у розпалі, хочеться не тільки досхочу посмакувати свіжі ягоди, а й зберегти їх якомога довше у вареннях, джемах і навіть наливках. А ще є бажання доповнити полуничним смаком випічку.

Кожна країна має свою коронну страву. Піца — це, безумовно, Італія, а борщ — Україна. А що ж тоді Америка — гамбургери, хот–доги та пончики? Якби ви сказали це корінному американцю, то він би образився. Адже ці «страви» — плід колоніальної культури, яку завезли на материк ми, європейці, тож індіанців вони аж ніяк не стосуються.

Минулої неділі, в День Києва, вдруге відбувся кулінарний фестиваль «Благофест. Солодощі — в радість!» Усі кошти, які заробили цього вихідного на Контрактовій площі фуд–блогери, кулінарні ентузіасти, модні ресторани і просто хороші, талановиті й щедрі люди, які приготували солодощі для гостей свята, організатори обіцяють перерахувати для діток, хворих на ДЦП.

Ви бачили: молода капуста в магазинах уже по 5 гривень за кілограм і молодюсінькі кабачки за такою ж ціною? А на ринку дідусь просить майже за безцінь купити величезні букети свіженького салатного листя, петрушки і зеленої цибулі. А в селян усе це — біля хати на городі! Бери, доповнюй–приправляй і, смакуючи, отримуй величезне задоволення і нові сили.

І що б його таке з’їсти, щоб і смачно, і шоколадно, і швидко, і без зайвих рухів, подумала я, гортаючи привезену зi Швеції книжку про печиво і тістечка. Переважна більшість рецептів вимагає м’якого масла, якого, звісно, немає, коли є бажання «хочу зараз, хочу вже».

Якщо хочеш бути здоровим — їж побільше зелені, овочів і фруктів! Цю прописну істину засвоїла, напевно, більшість людей. Тільки весною, коли не дозріли яблука у саду, а на городі ще тільки починають сходити огірки, харчуватися правильно складно. Рятівником може стати дещо не дооцінений багатьма українцями шпинат. Листочки цієї рослини просто універсальні: доречні у супах, салатах, гарнірах, м’ясних, грибних і рибних стравах.

Щоб зготувати суп­пюре зі шпинатом iз грінками по­французьки, потрібно: 500 г шпинату, маленька цибулина, 1­2 зубчики часнику, столова ложка вершкового масла, один лiтр м’ясного бульйону, склянка молока, 2 скибочки білого хліба, 40 г натертого твердого сиру, 0,75 чайної ложки мускатного горіха, сіль і мелений чорний перець за смаком. Молодий шпинат промивають, обсушують і нарізають смужками, часник і цибулю чистять і подрібнюють. Половину зазначеного вершкового масла розігрівають у каструлі, обсмажують у ньому цибулю і часник, додають шпинат, сіль, перець і мускатний горіх, вливають бульйон і молоко, доводять до кипіння, накривають кришкою і варять 20 хвилин. Потім суп збивають міксером і знову доводять до кипіння. Скибочки хліба підсушують у духовці, нарізають кубиками і обсмажують на вершковому маслі до золотистого кольору, потім посипають їх тертим сиром і смажать на повільному вогні двi хвилини. Суп­пюре розливають у тарілки і додають у кожну кубики­сухарики.

Зараз, коли ще не розпочався сезон домашніх ягід–фруктів, а організм знемагає від авітамінозу, можна по–новому поглянути на заморські ківі–банани.