20–ту річницю відновлення незалежності Грузії в Україні відзначили з розмахом. День незалежності ця кавказька країна святкує 26 травня, але для українських друзів посольство Грузії влаштувало прийом минулої суботи, 28–го. Гуляли в елітному заміському клубі верхової їзди «Стайні Бутенка», що в селищі Проців Бориспільського району, фактично посеред соснового лісу.

У своїх євроінтеграційних прагненнях Україна покладає на 2011 рік великі надії. І не в останню чергу тому, що в другому півріччі головування в ЄС переходить до Польщі — нашого найближчого «уболівальника» в Європейському Союзі.

Попри всю важливість двосторонніх відносин, з осені минулого року, після завершення каденції Яцека Ключковського, посольство Республіки Польща в Україні лишалося без повноважного очільника. Хоча вже в грудні Варшава остаточно визначилася з кандидатурою нового посла: ним стане один із найбільш досвідчених у справах Східної Європи польських дипломатів Генрик Литвин, заступник міністра закордонних справ. Сьогодні пан Литвин із дружиною прилітають в Україну, і днями 52–річний амбасадор вручить вірчі грамоти Президенту Януковичу.

Напередодні його приїзду «УМ» поспілкувалася з тимчасовим повіреним у справах Польщі в Україні Даріушем Гурчинським. Він виконує обов’язки посла з осені. Із паном Даріушем, який, до речі, за освітою є нашим колегою — закінчив факультет журналістики Московського держуніверситету — ми зустрілися на святкуванні Дня незалежності Грузії в елітному клубі верхової їзди «Конюшня Бутенка» під Києвом.

Гурчинський працював у посольствах Польщі в Росії та Казахстані, до 2010–го впродовж трьох років очолював відділ Російської Федерації східного департаменту МЗС Польщі. В Україні — з минулого серпня.

Поки на майданчику відбувалися змагання з конкуру, пан Гурчинський майже бездоганною українською мовою розповів «УМ» про нового посла, про те, чи виправдані надії Києва на «українську» місію Варшави в ЄС, чому зона вільної торгівлі з Євросоюзом — це значно вигідніше, ніж Митний союз із Росією, та підготовку Польщі й України до спільного проведення Євро–2012.

Попри те, що в новітній історії Сербії не бракувало чорних сторінок і досі залишається чимало проблем, ця балканська країна впевнено й неухильно рухається до вступу в Європейський Союз. Членство Сербії в ЄС є лише питанням часу, і її досвід може стати корисним прикладом для України. Тим паче що з огляду на приязні взаємини між нашими державами Белград залюбки поділиться цим досвідом із Києвом.

Незважаючи на невелику кількість населення — трохи більше семи мільйонів — Сербія має потужну торговельно–економічну базу і потенціал для залучення інвестицій, тож дво­стороннє співробітництво може бути вигідним для обох наших держав. Наступного тижня в Україну з офіційним візитом приїздить очільник сербського МЗС Вук Єремич. Про те, який «портфель» пропозицій він привезе до Києва і на якому етапі перебувають україно–сербські відносини, «УМ» розповів посол України в Сербії Віктор Недопас.

В Україні звикли сприймати Польщу як країну, яка найбільше підтримує демократичні процеси в нашій державі, є нашим постійним «адвокатом у Європі», тобто виконує місію, протилежну російській. Попри те, існують речі, які об’єднують і Варшаву, і Москву, — це постімперський комплекс, що проявляється в несприйнятті права України на власних героїв. Ідеться про ОУН–УПА.

Останнім часом у Польщі розгорнулася справжня «антибандерівська» кампанія. На шпальти центральних газет потрапляє навіть те, що залишається непоміченим в Україні: наприклад, спортивний турнір імені Шухевича у Тернополі, заява депутата Львівської міськради про те, що новий стадіон можна назвати іменем Бандери... Описуючи ці події, польські ЗМІ обурюються, що в Україні Бандеру сприймають як героя, і обов’язково нагадують, що УПА винищувала поляків на Волині.

Нещодавно з’явився ще один привід для збурення — у Сеймі зареєстровано проект, який передбачає запровадження Дня пам’яті мучеництва «кресов’ян», полеглих під час подій на Волині (за дату пропонується 11 липня). Голова Об’єднання українців Польщі Петро Тима в інтерв’ю «УМ» свідчить, що цей проект має достатньо шансів для ухвалення.

«Я глибоко стурбований ситуацією, що склалася навколо атомних електростанцій, адже вона непередбачувана. Але переконаний, що з допомогою інших країн нам вдасться упередити подальше погіршення радіаційної обстановки. Головне — не втрачати самовладання і підтримувати одне одного». Із такими словами вчора звернувся до нації імператор Японії Акіхіто. Він наголосив, що дуже переживає за людей у постраждалих від землетрусу районах, які вимушені жити в холоді й відчувають нестачу води та харчів. «Я молюся за кожну людину», — наголосив імператор, який разом зі своєю сім’єю планує відвідати зруйновані регіони.

Президент Франції Ніколя Саркозі та прем’єр–міністр Великої Британії Девід Камерон виявилися єдиними західними лідерами, які зайняли чітку позицію в лівійському конфлікті, ставши на бік противників лівійського диктатора Муаммара Каддафі. Удар у відповідь не забарився. Позавчора увечері Каддафі з’явився в ефірі лівійського телебачення і пообіцяв, що віддані йому сили вже найближчими днями повністю відновлять контроль над усіма регіонами країни. Але більшість свого виступу він присвятив грубим випадам на адресу Ніколя Саркозі: «Сьогодні Франція заявляє, що хоче атакувати Лівію. Ти, дурню, хочеш напасти на Лівію? Та це ми нападемо на тебе! Давай, спробуй напасти на нас. Хай це буде внутрішня чи зовнішня змова — ми знищимо її, хай це буде військова змова — ми знищимо її! З допомогою лівійського народу та лівійських племен, які об’єднаються в одну армію і очистять кожен клаптик лівійської землі від ворогів».

Третя економіка світу (після США та Китаю) з обсягом ВВП у 5,5 трлн. доларів зазнала потужного удару. Лише матеріальні збитки від стихії уряд Японії оцінює в 200 млрд. доларів. На щастя, економіка країни — вільна, експортно зорієнтована, і саме це істотно пом’якшило удар японської стихії по світовій економіці. «Однак події в Японії ставлять під сумнів учорашню певність у тому, що світову кризу подолано, — вважає знаний фінансовий аналітик Ерік Найман. — Для світової економіки це — як удар під дих для тяжкохворого, котрий тільки–но почав видужувати і підводитися з лікарняного ліжка». Пан Найман навіть припускає, що на людство чекає новий виток економічної кризи. Його колега Олег Устенко, виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера, уточнює: якщо так, то трагічний форс–мажор у Японії стане не головною причиною, а додасться до інших факторів (революційні потрясіння в «нафтовому» арабському світі, велетенські борги, накопичені в усіх країнах, боротьба між фінансовими центрами впливу тощо). На кручене питання «УМ»: «А може так бути, що цього може й не бути?» обидва аналітики з полегкістю відповіли: «Може».

Американський долар втрачає позиції не лише на світовому ринку — дедалі меншою довірою населення національна валюта користується і в самих США. Дійшло до того, що деякі штати всерйоз замислилися над запровадженням власних грошей. Першою перейти на «штатну» грошову одиницю може Південна Кароліна — з відповідною ініціативою виступив сенатор–республіканець Лі Брайт. Він пропонує замінити зелені банкноти на справжні золоті та срібні монети. Мовляв, це дозволить мешканцям штату мати впевненість у завтрашньому дні навіть на випадок обвалу Федеральної резервної системи США під час якої–небудь чергової кризи. Конституція дозволяє штатам використовувати власну валюту, тож законодавчих проблем із втіленням цієї ініціативи в життя не виникне.