Хокей у Запоріжжі? Більшість уболівальників з приводу такої перспективи може й пальцем крутнути біля скроні. Якщо ж поритися у підшивках, то можна знайти припалі пилом сторінки, що підтверджують: нащадки козаків таки грали у хокей, але в ті часи, коли запорізька «Юність» була не культурно-розважальним центром, як сьогодні, а дійсно Палацом спорту. Про це вболівальникам «без бороди» годинами може розповідати В'ячеслав Токарєв, екс-захисник «Дніпроспецсталі» — «покійної» хокейної команди.

До півтисячі демонстрантів, десятки прапорів, соціальні гасла і революційна жага в очах — усе це скидалося на продовження революції, яка минулого року змінила Україну. От тільки атрибути цього дійства були не помаранчевими, а червоними, а гасла з вимогами свободи й демократії змінилися на «комунізм», «смерть капіталізму», «СРСР» та інші не менш ліворадикальні.

Ушколярів навчальний рік у розпалі... Однак не всі дітлахи зранку йдуть до школи, малюють палички, читають і рахують. Чимало дітей взагалі не знає про те, що існує така традиція: щодня йти до школи... Традиційно цієї осінньої пори правоохоронці проводять профілактичні рейди під умовною назвою «Урок», виявляють на вулицях маленьких бродяжок і намагаються їх повернути до нормального життя. Під час рейду, проведеного нещодавно відділом кримінальної міліції у справах неповнолітніх Головного управління МВС України в Києві, був присутній і кореспондент «УМ».

46 соколів-балабанів затримали вчора запорозькі митники. Цей вид вважається ловчими птахами, він занесений до Червоної книги, і саме ця раритетність літаючих хижаків стала причиною їх затримання на кордоні. В Україні налічується близько 150 пар балабанів.

Виявляється, гамлетівське «Бути чи не бути» не таке страшне, як його трактують історія, література, життя... До нього можна навіть певним чином звикнути, щоразу «голосуючи» на користь «бути». Долаючи при цьому неймовірні труднощі, про які непосвячені навіть не здогадуються. Фестиваль анімаційних фільмів «Крок» започатковано у 1989 році. Зараз уже можна сказати — нестабільному, песимістичному 1989 році. І тоді, і в наступні роки було дуже важко.

Певен, що більшості моїх співвітчизників вже не хочеться згадувати про минулорічні вибори Президента. А як забудеш, коли досі тривають поствиборчі «розборки»? У Запоріжжі про них знову нагадали, цього разу в обласній прокуратурі.

Попри свою тисячолітню історію, лише 40 років тому Хортиця була взята під державну опіку: 18 вересня 1965 року Рада Міністрів УРСР прийняла постанову «Про увічнення пам'ятних місць, пов'язаних iз історією запорізького козацтва». Острів Хортиця відтак одержав статус державного історико-культурного заповідника. Справжній, а не декларований етап відродження Хортиці мав би розпочатися після прийняття у 1992 році «Основ законодавства України про культуру», а також постанови уряду від 6 квітня 1993 року, яка підтвердила статус острова як заповідника загальнодержавного значення.

Не вщух скандал з обвинуваченням першого секретаря Запорізького обкому СПУ Сергія Кузьменка в моральному приниженні голови ОДА Юрія Артеменка (лідер соціалістів врешті оскаржив рішення в апеляційному суді — але не на свою користь), а симпатики Олександра Мороза вже змушені захищати ще одну персону. Принаймні повинні захищати, позаяк саме Соцпартія після Помаранчевої революції наполягала, аби «гуманітарним» заступником запорізького губернатора» був «Валерій Сапронов і ніхто інший.

Якщо пісня — це душа народу, то національний гімн — душа країни. На роль гімну Італії часів відродження її державності в середині ХІХ століття претендувала геніальна музика Джузеппе Верді з опери «Навуходоносор» — знаменитий «Хор ізраїльтян», які у вавілонському полоні мріють про волю. Державним гімном новонароджених Сполучених Штатів Америки мало не став найвідоміший духовний гімн американських переселенців «Свята благодать».