Минулого року понад 10 тисяч людей «еко–культурно» відпочили у передкупальські суботу й неділю на «Трипільському колі». Дізнатися про стародавнє й сучасне мистецтво, виготовити власноруч «трипільського» глечика чи ляльку–мотанку, побудувати гуртом хату з глини й соломи і просто весело провести час із друзями без алкоголю й цигарки — непоганий план на найближчі вихідні. Цього року на фестиваль ще й з’їжджаються барабанщики з усієї України. Адже за атрибут стихії землі (якій присвячено цьогорічний фест) обрано барабан. Стихія землі буде представлена роботою на землі і з землею. За словами організаторів, цьогоріч буде дуже багато глини, з якої гості фестивалю не лише збудують трипільський дім. Ще одним символом цьогорічного дійства став образ жінки, яка, на думку дослідників, асоціювалась у трипільців із родючою землею.

Кераміст, писанкар, ткач, а загалом художник і народний майстер Олександр Опарій малював змалку. У рідному селі на Сумщині не було художньої школи, в бібліотеці бракувало гарних книг із мистецтва. Хлопець усе щось збирав по енциклопедіях, шукав, читав, набирався знань. Так і вчиться усе життя — опановує все нові різновиди народного мистецтва, вивчає фахову літературу, відвідує музеї в різних куточках України. Творить і викладає студентам у Львові.

Днями народний депутат Григорій Омельченко подав до Президента України Віктора Ющенка депутатське звернення щодо кримінальної справи за фактом депортації з Кримського півострова кримських татар та інших народів у 1944 році. Пан Омельченко просить Президента дати доручення Службі безпеки України розглянути питання про порушення такої кримінальної справи і всебічне досудове слідство всіх обставин злочину. «Я вітаю таке подання Григорія Омельченка, який, до того ж, не є етнічним кримським татарином, — каже «УМ» народний депутат Рефат Чубаров. — Уже є прецедент, порушено кримінальну справу за фактом Голодомору. Отже, маємо дати правову оцінку й депортації кримських татар із Криму. Тим паче що була не лише депортація, а й примусове утримання у місцях вигнання і недопущення до Батьківщини. Злочин тривав аж до кінця 1980–х років».

Здається, чехи й українці за тривалу історію майже ніколи не спілкувалися сам на сам. Посередником завжди була Росія. Лише зараз проступає можливість безпосередніх взаємин. І от, братня слов’янська Чехія радо зустрічає гостей з України. Не заробітчан, а три чудові молодіжні хори: греко–католицький, римо–католицький і православний. Базою гостювання стало селище Передмістя Брно. Тамтешня бізнесова й мистецька еліта запросила музично обдаровану українську молодь, аби, нарешті, дізнатися про сусідню країну щось позитивне і послухати духовних піснеспівів, якими вона славиться. Як і варто було сподіватися, у нас із чехами виявилося набагато більше спільного, ніж відмінного. І в історії (стародавній і ХХ століття), і в справі відродження рідної мови, і навіть у релігії: Чехія має три християнські конфесії, жодна з яких не претендує на статус «державної віри».

«Наша влада повинна бути страшною для ворогів України!» — такий криваво–червоний напис «прикрашає» портрет Степана Бандери на сайті з кумедною назвою: «Центр політичних досліджень ім. Геббельса». Цей сайт, як і десятки інших псевдонаціоналістичних веб–сторінок, з’явився в українському інфопросторі з початком 2005 року, коли «виникла загроза», що в Україні офіційно буде визнано борців за державність. Такі «інформаційні гачки» під виглядом «національної історії» нескладно закинути у свідомість старих і молодих, які досі ім’я Бандери раз бачили в підручнику і ще раз чули від переляканої вчительки. Гебістський погляд на український визвольний рух як на «банду різунів», є також у сотнях книжок з яскравими обкладинками, у часописах, радіо– й телепередачах. Найбільше «гачків» передається через спілкування з «поінформованими», переповідання «правдивих історій» і навіть анекдоти. Цікаво, що поряд з уявленням «про дикість і жорстокість» українців цей довготривалий інфопроект переконує: найвірнішим другом для деяких українських самостійників була і залишається... Росія.

На початку ХХ століття у Самборі було дві машини: містечкове таксі й авто лікаря Володимира Кобільника, засновника товариства «Бойківщина» і однойменного музею. Серед членів музейної громадської ради й меценатів були найповажніші самбірці — медики, адвокати, професори–науковці, власники кав’ярень і ресторанів. Щоб культурні традиції краю не розчинилися в нав’язуваних асиміляційних «канонах» Великої Польщі (яка в 1921–му анексувала Галичину), цвіт української еліти не шкодував ні грошей, ні вільного часу. Утім після ІІ Світової війни, коли Галичина опинилася вже під третьою за століття окупацією, музей знищили, а його «людський ресурс» взялися перевиховувати в Сибіру. З незалежністю енергійні люди відродили музей, сьогодні це один з найцікавіших і найбільш перспективних культурних осередків Львівщини. Та чи готові нинішні адвокати, медики і власники ресторанів любити свій край і його культурний центр «до глибини кишені»?

«Війною на Росію не підеш, вона має атомну бомбу і всі можливі види зброї, зокрема, вакуумні, глибинні й голчасті бомби. Росію можна перемогти лише політичним шляхом», — міркує Нафіс Кашапов, який уже кілька років є «російським емігрантом» в Україні.

Перше червня відзначатимемо Міжнародний день захисту дітей. Від чого ж сьогодні дорослі мають охороняти малечу? Яким чином і кого найперше? Відомо, що близько дев’яти мільйонів мешканців України — кожен п’ятий наш громадянин, — перебували під слідством, відбули покарання за злочин чи нині позбавлені волі.

Близнюки–брати — московський уряд і Московський патріархат за всю історію співжиття ніколи не мали різних цілей. Мета у них одна, і вона прочитується крізь усі історичні й сучасні хитро–дитинні «відволікаючі моменти». Утім якою є мета частини Росій­ської православної церкви в Україні?

Київський національний університет імені Шевченка. Перед ним — пам’ятник Тарасові і Шевченківський парк. З 1961–го — 100–ліття перепоховання в Україні — сюди щороку 22 травня приходять добрі люди, щоб покласти квіти, поспілкуватися, почитати Шевченкові вірші. Утім у 1964 році такі зібрання офіційно заборонили.