Кожен уболівальник київського «Динамо», який не в захваті від тривалої серії невдач своєї улюбленої команди, по–своєму бачить причини буксування «біло–синіх» і може запросто дати свій рецепт виходу з кризи. Однак це не допоможе миттєво вирішити проблему, яка визрівала впродовж багатьох років. Як не крути, а за один день, і навіть сезон, чемпіонами не стають.

Попри далеку відстань до місць проведень баталій у Національній хокейній лізі та нічний графік їхніх телетрансляцій, українські вболівальники завжди знаходили можливість повболівати за вашингтонських «столичників», лос–анджелеських «королів», бостонських «ведмедів», «кленові листки» з Торонто, «блискавки» з Тампи, філадельфійських «льотчиків», «рейнджерів» та «острів’ян» із Нью–Йорка, пітсбурзьких «пінгвінів», «дияволів» із Нью–Джерсі тощо — команди, за які в різні роки виступали наші провідні хокеїсти Дмитро Христич, Руслан Федотенко та Олексій Понікаровський.

Нещодавно, переглядаючи архівні відеозаписи виступів спортивних гімнастів, автор цих рядків спіймав себе на думці, що за тридцять минулих років спортивна гімнастика зробила велетенський стрибок уперед. А на думку першого віце–президента національної федерації гімнастики України Ігоря Коробчинського, його вид спорту помітно прогресує не те що кожного десятиліття — щороку.

Перебуваючи у статусі флагманів українського футболу, «Динамо» та «Шахтар» довгий час володіли прерогативою на закулісні ігри. Однак у нинішньому сезоні негласне право на підкилимні бої найвищого значення отримали інші команди, котрі нині очолюють пул лідерів.

Майже щороку Міжнародна федерація автоспорту разом із вищим керівництвом «Формули–1», намагаючись додати «королівським» перегонам інтриги, змінюють регламент. Однак віднедавна жодні нововведення не можуть вплинути на розстановку сил у верхівці пелотону.

Після того як минулої суботи Володимир Кличко здобув перемогу за очками над росіянином Олександром Повєткіним, у колекції українського боксера з’явився іще один пояс — «регулярного» чемпіона за версією Всесвітньої боксерської асоціації.

Українсько–російські спортивні протистояння завжди викликали у вболівальників величезний інтерес. Чемпіонський бій Володимира Кличка та Олександра Повєткіна не стане винятком — як повідомляють організатори, 5 жовтня в московському спорткомплексі «Олімпійський» очікується 14–тисячний аншлаг.

Поки українська хокейна першість зависла у стані невизначеності — досі не відома ні кількість команд–учасниць, ні дата початку турніру, регулярний чемпіонат Континентальної хокейної ліги, де змагається донецький «Донбас», набирає обертів і тішить уболівальників.

Як би це прикро не звучало, але з кожним роком наша країна все більше занурюється в безодню бруду — духовного та матеріального. Поля недопалків, що рясніють на зупинках громадського транспорту, гори сміття, залишеного в природних зонах відпочинку, неповага на дорогах, нецензурна лайка в побуті — усе це стало невід’ємним атрибутом українського соціуму.

Здавалося, 1/16 фіналу Кубка України, в якій представники елітного дивізіону лише «знайомляться» з турніром, має бути для них нескладним випробуванням. Однак і суперники, і жереб по­ставилися до низки клубів прем’єр–ліги без особливого пієтету.