— Йосипе Вікентійовичу, зараз усі говорять про правлячу коаліцію, але якою буде доля опозиції — парламентської меншості? Чи буде вона якось формалізована?
— З точки зору об'єднання фракцій, вона, певно, формалізована не буде. Натомість є інший підхід: я підтримую ідею створення міжфракційного об'єднання опозиційних депутатів. Адже до більшості не увійшла частина депутатів із Соцпартії, частина — із «Нашої України», більша частина з БЮТ. І я переконаний: щоб стримати ту ганьбу, яка насувається на державу, нам потрібно не просто втримати нинішні позиції, а залучити на опозиційний бік 200 мандатів. Це буде наче останній шанс для держави.

Апогей анти-Майдану стався у п'ятницю, коли швейцарський годинник Віктора Януковича — не крадений, як у 1967 році, а свій, власний, — показував 20 год. 28 хв. За годину до цього власника дорогого хронометра призначили-таки Прем'єр-міністром. «За» — 271 голос (значно менше, ніж у Тимошенко, — в тієї було 373). Квіти, багато квітів (значно більше, ніж у Тимошенко!), поцілунки (теж більше й палкіші), позування поруч із Президентом і спікером. Знущальна репліка останнього: «Віктор Федорович, ваше місце там!» (тобто вже не в секторі «Регіонів», а в ложі уряду). Після цього новопризначений Прем'єр-міністр ще трохи побув «під куполом», обійшов усіх потрібних і не дуже потрібних людей у кулуарах, навіть трохи побратався з послом США Тейлором. Дав не надто красномовний брифінг, на якому, зокрема, повідомив, що перші закордонні візити здійснить у Брюссель, Москву й Вашингтон, тільки не уточнив, куди спочатку. І після цього в супроводі депутатського почту й журналістів вийшов на вулицю.

Уже після того як депутати Верховної Ради планували свої дії після розпуску, який очікувався позавчора близько півночі у форматі новорічного привітання, Віктор Ющенко ще раз подумав і подав на затвердження парламентом кандидатуру двічі судимого Віктора Януковича. Того самого, який два роки тому називав його «шкідливим котом Леопольдом» і який тоді давав «добро» на фальсифікацію виборів та силовий сценарій розгону Майдану. «Є можливість, по суті, з білого аркуша паперу повернутися до реалізації того, що було проголошено на Майдані, як звести два береги Дніпра до порозуміння... Сьогодні мною демонструється ще один шанс до об'єднання країни. Сьогодні Президент подає руку парламенту, йде назустріч і дає шанс. У нас є всі можливості говорити про перехід з політичної депресії до стабілізації політичної системи й економічного курсу», — наголосив Ющенко у своїй тривалій промові на сходах секретаріату Президента о другій годині ночі.

Від учорашнього дня Президент має підстави розпустити парламент. 25 липня минуло рівно 60 днів від того часу, коли «відставився» уряд Юрія Єханурова, нового ж Кабміну досі немає. Спроби учасників «антикризової» коаліції вдатися до юридичної казуїстики й назвати травневу відставку уряду «складенням повноважень перед новим парламентом» виглядають просто смішно. Що тоді відставка? І чи не вони, «регіонали» і Ко, називали Кабмін Єханурова відставленим двічі чи й тричі, враховуючи «нищівні» голосування ще в Раді попереднього скликання?
Президент думає, чим обернеться розпуск парламенту, що світить «помаранчевим» на дострокових виборах і чи не краще все ж пошукати якихось компромісів із Партією регіонів. В ідеалі — щоб Прем'єром був уже хай не Єхануров, а, скажімо, Яценюк чи Гайдук; у трохи гіршому випадку — хай уже Прем'єр Янукович, але при ньому — «помаранчеві» перший віце-прем'єр, міністри внутрішніх і закордонних справ, фінансів і оборони, економіки і юстиції, навіть промполітики до купи. «Регіони» наполягають на Януковичі й називають такі торги «цинічними». Ющенко говорить усе те ж: до кінця 15-денного терміну, відпущеного йому Конституцією на роздуми й переговори, ще довго, а право розпустити парламент у нього є...

Позавчора на матчі за Суперкубок України між «Динамо» і «Шахтарем» був Олександр Мороз. Слід так розуміти, що в Одесу лідер Соцпартії приїхав не як пристрасний футбольний уболівальник (раніше таких показових походів на футбол Сан Санич не влаштовував), а як новий компаньйон провідних українських олігархів. Якби у VIP-ложу стадіону «Чорноморець» влучила бомба, «антикризову» коаліцію можна було б вважати розпущеною. Адже там зібралися майже всі провідні учасники великого дерибану — і Ахметов, і Колесников, і Мартинюк, і Рудьковський, був навіть Ківалов. Ще б кількох «дєвочок» із фракції ПР, ну й одну — з СПУ... Але вони не вважають футбол заходом, гідним демонстрації своїх «широких» політичних поглядів. Що ж до Сан Санича, то він навіть вийшов на поле вручати той самий Суперкубок — нова практика для Голови Верховної Ради України. Раніше таку місію брали на себе або Президент, футбольні керівники, або профільний міністр. Слід так розуміти, що просунуту ним самим політреформу спікер Мороз сприймає радикально й потроху «мітить» територію глави держави. Мовляв, давайте я покерую, якщо Президент у нас такий м'який. Нахабство — друге щастя.

Українські демократи об'єднуються за три хвилини до розстрілу — це загальновідомо. Тісне об'єднання зусиль фракцій «Наша Україна» та БЮТ у Верховній Раді почалося від понеділка. Сценарій, який розігрують два блоки з розваленої «помаранчевої» коаліції задля недопущення до влади Януковича, — розпуск парламенту та дострокові вибори.

Дві рушійні сили того шоку, який учора стався у парламенті, — марнославство й меркантильність. Ці два людські гріхи не є гріхами для української політики, де правила основним гравцям не писані. Забуто й про честь. Відтак старий лис Олександр Мороз удруге у своїй кар'єрі зійшов на трон Голови Верховної Ради.

Минуло рівно чотири місяці після обвалу квартирної «піраміди», і розчарування обманутих борців за свої права лише посилюється. Руки опускаються. Наприкінці минулого тижня на чергових зборах інвесторів «Еліти» пішла у відставку ініціативна група будинку по вулиці Отто Шмідта, 34-42 - того самого, який (єдиний із усіх об'єктів) частково збудований, у якому найбільше подвійних-потрійних продаж (а відповідно - в цьому домі «прописана» майже половина всіх жертв квартирних шахраїв). І з якого, власне, почалося викриття афери «Еліти-Центр» та боротьба за справедливість.

Приводом для нашого інтерв'ю стала розгромна стаття в «УМ» під назвою «О панно Інно, панно Інно», яка вийшла на початку травня і викривала всі недоліки національного відбору на конкурс «Міс Всесвіт». Проводили його канал «Інтер» і найвідоміша учасниця конкурсів краси від України Олександра Ніколаєнко, а переможницею стала 20-річна Інна Цимбалюк — тендітна модель, студентка Поплавського, скромна дівчина, дочка заможних батьків. Рецензію журналіста «УМ» на цей проект юристи каналу «Інтер» назвали «замовною статтею», яку підготували й оплатили конкуренти пані Ніколаєнко. До речi, батьки Сашi читають «УМ», а в Iнни за нашою газетою регулярно слiдкує бабуcя. Хоча в нашої газети й гадки не було, що матеріал можна сприймати в такому світлі. Погодившись подати думку «протилежної сторони» на життя-буття вітчизняних красунь, ми запросили Сашу та Інну в редакцію, де й поспілкувалися на різноманітні теми. Вийшло, здається, цікаво, місцями навіть гостро й ексклюзивно. Чи були дівчата цілковито щирими — судіть самі. І враховуйте при цьому, що в індустрії конкурсів краси та в модельному бізнесі — свої канони. І хай там як, а 23 липня ми всі вболіватимемо за скромну худорляву панну Інну, яку — вже натреновану й підготовлену — повезе на конкурс «Міс Всесвіт» у Лос-Анджелес її сувора «дуенья», ненабагато старша панна Олександра...

Як відомо, Петро Порошенко і Юлія Тимошенко, визначаючи кадровий склад першого уряду Ющенка, на початку 2005 року домовлялися «за чаркою чаю» в ресторані «Капуцин», що на вулиці Червоноармійській. Тепер, винісши колишні образи за дужки, лідерка БЮТ і чiльний бiзнесмен з «Нашої України» знову зустрічаються в дорогому закладі громадського харчування — цього разу домовляються про розподіл портфелів у новій коаліції, і, відповідно, в третьому уряді Ющенка. За даними з «нашоукраїнських» джерел, цього тижня Юлія Володимирівна й Петро Олексійович разом смакували східну кухню в ресторані «Караван» на Кловському узвозі — це навпроти «Укртрансгазу», там, де Віктор Ющенко в перші дні року підтримував увімкненим газовий «краник» у розпал «газової війни» Росією.