А якже — «не зрадь Майдан»?

      Уже після того  як депутати Верховної Ради планували свої дії після розпуску, який очікувався позавчора близько півночі у форматі новорічного привітання, Віктор Ющенко ще раз подумав і подав на затвердження парламентом кандидатуру двічі судимого Віктора Януковича. Того самого, який два роки тому називав його «шкідливим котом Леопольдом» і який тоді давав «добро» на фальсифікацію виборів та силовий сценарій розгону Майдану. «Є можливість, по суті, з білого аркуша паперу повернутися до реалізації того, що було проголошено на Майдані, як звести два береги Дніпра до порозуміння... Сьогодні мною демонструється ще один шанс до об'єднання країни. Сьогодні Президент подає руку парламенту, йде назустріч і дає шанс. У нас є всі можливості говорити про перехід з політичної депресії до стабілізації політичної системи й економічного курсу», — наголосив Ющенко у своїй тривалій промові на сходах секретаріату Президента о другій годині ночі.

      Шкода, але мусимо констатувати: Майдан помер. Після того як Янукович знову утвердиться на чолі уряду, жоден із політиків не матиме моральних підстав апелювати до Майдану як величини, що стала визначальною на певному етапі розвитку України. Це, в принципі, відкат. Але така наша ментальність і така наша карма: бути присутніми при реінкарнації «зека» на посаді Прем'єр-міністра. Бо одна справа — говорити про втілення гасла «Схід і Захід разом!», і зовсім інша — не дотриматися гасла «Бандитам — тюрми!»

      Універсал, який був ратифікований Ющенком, Януковичем і Морозом уночі, вчора по обіді ще мусувався на «другій серії» «круглого столу». Звісно, це якийсь «спільний знаменник» «НУ», ПР і СПУ, хтось при його обговоренні пішов на якісь поступки, але загалом саме ця «половинчастість» не дозволяє вважати Універсал документом «буйків» національних інтересів, якими Ющенко обклав Януковича в морі його нових додаткових повноважень. Адже трактувати одні й ті самі норми можна по-різному. Мабуть, тому є дані про деякі додаткові протоколи чи просто домовленості між двома Вікторами. Зокрема, в питанні НАТО: кажуть, ніби Прем'єр Янукович зобов'язався вже за десять днів спрямувати в Брюссель депешу про приєднання України до Плану дій щодо набуття членства в НАТО, аби Україна на ризькому саміті Альянсу в листопаді офіційно зробила передостанній великий крок у напрямі євроатлантичної інтеграції. Віктор Андрійович гадає, що так і буде. Почекаємо. Побачимо.

      Кажуть, він — Ющенко — пожертвував і своїм рейтингом, який трохи зріс після «першої серії» «круглого столу», і своїм ім'ям, аби поставити понад усе державні інтереси. Кажуть, секретаріат Президента днями отримав соціологічні дані, за якими блок «НУ» і БЮТ все одно не перемагає на дострокових виборах «антикризову» коаліцію ПР, СПУ і КПУ. Відтак Ющенко й пристав на останні умовляння Мороза і Януковича. Логіка така: хай уже не буде виборчої боротьби, нехай це буде «змагання» опонуючих сил в одному казані зі сподіваннями на відродження однієї з цих сил (зрозуміло, якої). Відтак прихильників того, що колись називалося «помаранчевим», просять деякий час почекати й подивитися, чия візьме в такому дивному підкилимному герці, коли Прем'єром буде Віктор Федорович, «першим віце» — Петро Олексійович, «силовий блок» (окрім МО і МЗС — також МВС, податкова, СБУ) після домовленостей відходить до Віктора Андрійовича, а секретарем РНБО, можливо, стане Юлія Володимирівна (принаймні такий варіант Тимошенко не відкидала ще тиждень тому, але вже вчора «погиркалася» з Ющенком на «круглому столі», схилилася до вибору безкомпромісної опозиції й назвала Універсал «Актом «помаранчевої» капітуляції»). Утім потрібен буде час ще й для того, щоб переконатися, чи тримають слово Янукович і Ахметов у таких речах, які є лише «полюбовними» домовленостями й фактично суперечать Конституції, котра передбачає Президентові все ж значно вужчі повноваження. І чи не прийде до «регіоналів» апетит під час їжі, та так, що вони дезавуюють паперові угоди початку серпня на користь жорсткого впровадження в життя букви політреформи.

      Тепер починається новий етап новітньої історії України. Той етап, у якому помаранчевий колір накладається на синій у спільному уряді, очолюваному спраглим до реваншу «синім» політиком. Той етап, у якому спікером залишається спраглий до влади товариш Мороз (той Мороз, котрого прихильники «Нашої України» вже не мають морального права називати «іскаріотом» за приєднання до «Регіонів», адже сама «Наша Україна» прийшла до такої коаліції з відповідними характеристиками). Той етап, у якому після тривалої паузи з'являється сильна державницька опозиція в особі БЮТ. Етап, коли суспільство розчароване від дій політиків, котрі зробили історію після січня 2005 року історією помилок і поразок. Етап, який ризикує перетворитися на повторення пройденого за часів раннього Кучми з новим утрясанням політичної карти України. Але й етап, у якому позицію трохи «європеїзованих» «регіоналів» контролюватимуть Вашингтон та Брюссель.

      ...Шкода лише Дніпро. Якщо зійдуться його лівий і правий береги, куди ж подінеться власне річка? Затопить центр? Утім чи зійдуться ті береги?..