Тринадцять років тому, 16 вересня 2000го, відомий опозиційний журналіст, редактор тоді ще зовсім молодого інтернетвидання «Українська правда» Георгій Гонгадзе не повернувся додому. Через кілька днів на вулицях Києва з’явилися плакати з чорним силуетомпортретом і підписом «Знайдіть Георгія Гонгадзе», а колеги Гії та всі небайдужі вперше зібралися на майдані Незалежності зі страшним запитанням «Хто наступний?».
Уперше за кілька тижнів головну увагу якщо не міжнародної, то, щонайменше, європейської преси прикуто не до подій навколо Сирії. Упродовж учорашнього дня всі ЗМІ з цікавістю стежили за безпрецедентною інженерною операцією — підйомом затонулого круїзного лайнера «Коста конкордія».
«Цікава була ніч. Ми пройшли в другий тур, але «вони знову взялися за своє», — написав кандидат у мери Москви Олексій Навальний учора вранці у своєму інтернет–блозі. «Цікавість» ночі зумовлював підрахунок голосів після виборів міського голови російської столиці, що відбулися минулої неділі.
Євросоюз цілком готовий до підписання Угоди про асоціацію з Україною і повністю нас підтримує. Тож тільки від української влади і персонально Президента Віктора Януковича залежить, чи цей документ буде підписано. А власне, чи будуть виконані три ключових для його підписання критерії.
Барак Обама заявив у інтерв’ю громадському телеканалу PBS: Сполучені Штати вважають неспростовним той факт, що саме сирійський уряд застосував хімічну зброю під Дамаском на минулому тижні, внаслідок чого загинули сотні людей.
За статистикою, місця у задній частині літака — найбільш безпечні для пасажирів у випадку авіакатастрофи, за якої взагалі хтось може вижити. Порівняно з бізнес–класом, розташованим у передній частині літака, шанси вижити в останньому ряду на 40% більші. Проте катастрофа лайнера «Боїнг–777», що сталася в аеропорту Сан–Франциско 6 липня, засвідчила, що покладатися на статистичні дані у випадку аварії не варто. Єдині дві жертви цієї надто жорсткої посадки сиділи саме у хвості літака.
Іще рік тому єгиптяни, яким після революції 2011 року сподобалося з будь–якої нагоди виходити на масові мітинги, розмахували на вулицях прапорами і кричали здравиці новому президенту, висловлюючи радість із приводу «встановлення в Єгипті демократії після багаторічної диктатури». Голоси прихильників кандидата–невдахи, незадоволених обранням ісламіста Мохаммеда Мурсі з руху «Брати–мусульмани», потонули в хорі овацій на адресу переможця. Сам Ахмед Шафік, який не набагато відстав від Мурсі, був змушений терміново виїхати за кордон — нова влада видала ордер на його арешт.
Тепер Шафік планує повернутися. Ситуація знову повернулася на 180 градусів, і під арештом опинився вже сам Мурсі, який уже нібито й не президент.
Два дні Єгипет провів у напруженому очікуванні. Мільйони протестувальників, які вийшли на вулиці в день першої річниці перебування президента Мохаммеда Мурсі на посаді, висунули главі держави ультиматум: або він добровільно йде у відставку, або вся країна страйкуватиме й повставатиме, аж доки змусить його це зробити.
«Арабська весна», по завершенні якої єгиптяни й країни Заходу так тішилися «падінню режиму», «приходу демократії» та іншим перевагам «вільного суспільства», не принесла Єгипту щастя. Вибудувана за тридцять років президентства сильною рукою Хосні Мубарака система розвалилася, а для будівництва нової у 85–мільйонної країни, левова частка населення якої перебуває за межею бідності, бракує ресурсів і організованості. Обравши нову владу на перших за багато років демократичних виборах, єгиптяни встигли вже за рік у ній гірко розчаруватися. Тож 30 червня — першу річницю приходу до влади президента–ісламіста Мохаммеда Мурсі — Єгипет відзначив небаченими за розмахом протестами. За різними підрахунками, на вулиці великих міст країни вийшло близько 17 мільйонів людей. Про такі цифри не йшлося навіть під час революції 2011 року.
Учора вранці хорвати прокинулися з легким похміллям, зате вже в Європейському Союзі. З 1 липня 2013 року Хорватія офіційно приєдналася до європейської спільноти, ставши 28–м членом ЄС. З цієї нагоди у столиці країни Загребі відбулися бучні святкування — із концертом, феєрверками, шампанським і високими гостями. Привітати неофітів приїхали представники всіх держав Євросоюзу, а також інших держав колишньої Югославії. А президент Литви Даля Грибаускайте подарувала своєму хорватському колезі Іво Йосиповичу майку баскетбольної команди з номером «28» і написом «Одна команда — одна мрія».
