Сьогодні Україна прощається з великим гуманістом, письменником і публіцистом, лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка, премії Національної спілки письменників імені Андрія Головка, премії Міністерства оборони СРСР, заслуженим працівником культури України Юрієм Бедзиком. Ми втратили його 17 серпня на 83–му році життя після тяжкої хвороби — раку.
Поки Прем’єр дискутує з Президентом на тему доцільності військового параду, Майдан Незалежності окупували білі чоловічки. Саме білі, а не зелені — тому це не акція проти Черновецького, але також перформенс із соціальним підтекстом. Якщо підійти до котроїсь із дванадцяти гіпсових статуй (десятеро зображують дітей, двоє — дорослих), вони заговорять. Очевидно, спрацьовують сенсори, вмонтовані всередину гіпсу. «Привіт, поговори зі мною, — запропонує каменюка. — Я Артем, мені сім років».
Поки про музей Голодомору в столиці лише мріють, у Білій Церкві такий діє вже кілька років. Щоправда, не в окремій будівлі, а в одному із залів районного краєзнавчого музею. Ця документально–образна виставка, побудована майже винятково на матеріалі Білоцерківщини, створює враження всеукраїнського масштабу. Утім, вийшовши на вулицю після її огляду, відвідувач потрапляє в інший, «великий музей», комунізму з дбайливо збереженими пам’ятниками Іллічу й вулицями, названими на честь чільників більшовицького режиму.
Резиденція Вселенського патріарха не помітна з вулиці — будівлі щільно туляться одна до одної і так повзуть на пагорб, тож якби не «КПП» із правоохоронцем у формі, важко було б зрозуміти, що ми під’їхали не просто до офісу чи житлового будинку, схованого за високим муром. Охорона потрібна. З кінця 80–х, відколи тут, у районі Фанар (так і перекладається з турецької — «фанарі», ліхтарі тобто), влаштовано резиденцію православної церкви, трапилося чотири теракти чи спроби терористичних атак. Зокрема, у грудні 1997 року постраждав сусідній житловий будинок і були людські жертви.
Галерею знакових персон, яких художник Анатоль Федірко вважає за потрібне внести до свого проекту «(Non) Cult», поповнив його земляк, нині Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк. Дитяча світлина Яценюка в компанії старшої сестри, подруги сестри зі своєю сестрою в оформленні, традиційному для Галичини, — у вигляді ікони з дашком та прив’язаної до неї ланцюгом кружки, постала вчора в ніші на фасаді чернівецького магазину «Букініст». Якраз під гіпсовим бюстом, так званим пам’ятником Юрію Андруховичу.
Якщо у вашому будинку «посєлілся замєчатєльний сосєд», який в екстазі ремонту ось–ось звалить вам на голову стелю або пробуравить ваш затишний клозет, готуйтеся до довгого ходіння по нервах. Зупинити неподобство ви зможете, тільки заблокувавши порушникові доступ до власної житлової площі. Бо жек не стане на вашу сторону. Що ж стосується закону, то, звертаючись до суду, ви мусите пам’ятати: тріщини на стінах ще слід «прив’язати» до активної перебудови в іншій квартирі, тобто довести, що вони виникли внаслідок чужих ремонтних робіт, а не тому, що були там від самого початку.
Луганський скульптор Микола Шматько претензійно називає себе «королем мармуру». Попри свій вік — у серпні йому виповнюється 65, Шматько не втрачає надії домогтися визнання в української влади. Черговий крок на цьому шляху — вирізьблена в мармурі й представлена на суд публіки «Українська Аврора».
У прес–службі облдержадміністрації «УМ» повідомили, що житомиряни вдаються до подібних кроків, бо «саме комуністичний режим призвів до жахливих людських втрат у нашому регіоні під час Голодомору». «Наразі немає комплексного підходу до демонтажу монументів. Рішення про знесення приймають самі місцеві громади. Особливих проблем, та й протестів, не виникає», — розповів «УМ» начальник прес–служби ОДА Микола Сюравчик. Ось тільки, переймається пан Микола, посеред Житомира все ще височіє гігантський Ленін.
Із багатьох наукових досліджень та публікацій відомо, як радянська влада у міжвоєнні роки поступово націоналізувала всі вірменські релігійні споруди (а деякі й знищила) на всій території УРСР і в Криму. А в повоєнні 1945—1946 роки така ж сумна доля спіткала вірменські храми Галичини. Разом із храмовими будівлями було конфісковано церковне майно релігійних громад. Поки що з усіх колишніх вірменських храмів Українська держава передала вірменським релігійним спільнотам лише п’ять храмів: у Євпаторії, Ялті, Феодосії, Старому Криму та у Львові.
Проект пам’ятника відомому поету, автором якого є місцевий скульптор Микола Білик, виставлено на першому поверсі Черкаського міськвиконкому для загального огляду. Тут же лежить книга зауважень та пропозицій. У мерії кажуть, що думки городян обов’язково візьмуть до уваги.
