У турецькій облозі

18.07.2008
У турецькій облозі

Фронтон церкви святого Георгія.

Резиденція Вселенського патріарха не помітна з вулиці — будівлі щільно туляться одна до одної і так повзуть на пагорб, тож якби не «КПП» із правоохоронцем у формі, важко було б зрозуміти, що ми під’їхали не просто до офісу чи житлового будинку, схованого за високим муром. Охорона потрібна. З кінця 80–х, відколи тут, у районі Фанар (так і перекладається з турецької — «фанарі», ліхтарі тобто), влаштовано резиденцію православної церкви, трапилося чотири теракти чи спроби терористичних атак. Зокрема, у грудні 1997 року постраждав сусідній житловий будинок і були людські жертви.

Інтер’єр резиденції відповідний її сану — килими, темні дерев’яні панелі, меблі з вигадливо вигнутими ніжками, позолота, галерея портретів 151 константинопольського патріарха (зображення їхніх 89 попередників історія не донесла до наших часів). Дещо дивують помпезні китайські вази по кутках і — на подив непосвяченим — гіпсовий бюст Ататюрка в одній із зал. Засновник Турецької Республіки — обов’язковий «мешканець» кожної державної установи. Отже, й резиденцію патріарха всіх ортодоксальних християн Анкара вважає своєю державною установою.

Церква святого Георгія, що поруч, датована приблизно 1320 роком, є кафедральним храмом з епохи падіння Османської імперії. Молитвою в капличці цієї церкви починає кожен свій ранок Варфоломій І. Як усі християнські храми Стамбула (у патріархії місто й досі називають його ранньохристиянським іменем — Константинополь), церквиця ця позбавлена хреста. Зазнавши кілька перебудов, вона тепер частково «замаскована» під довкілля — неначе звичайний собі будинок. Усе святе — всередині. Зокрема, тут зберігається стовп, біля якого бичували прив’язаного Ісуса перед розп’яттям. Точніше, частина стовпа: ще дві інші є в Римі та в Єрусалимі. Також у церкві св. Георгія є чимало християнських святинь — мощі святої Євфимії, частини мощей Іоанна Златоуста та Іоанна Богослова. «Їх нам чотири роки тому люб’язно передав Ватикан», — пояснює диякон Віссаріон. Він грек із Туреччини. Загалом усі священнослужителі при резиденції — греки: хто тутешній, хто приїхав із Греції для підтримки віри. «Нас турки називають «римами», «римлянами», — каже отець Віссаріон, вочевидь пишаючись, що місцева мова передає навіть у цьому спадкоємність патріархату з тією, ще першою Константинопольською церквою.

При резиденції є бібліотека, де зберігається приблизно 5 тисяч манускриптів і книг, здебільшого стародавніх. Тут є Євангелія ще V століття, написані на телячій шкурі, є рукописи на пергаменті. Багато з них погано відреставровані, адже Вселенський патріархат, попри статус, є доволі бідним.

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>