Номінація «Хрестоматія» усе ще лишається найбільш непередбачуваною на українському книжковому ринку: видання класики хоч і рясно виходять упродовж усіх років незалежності, а проте до систематизованого відтворення канону (вітчизняного і світового, у перекладах) ще далеко. Тому-то більшість новодруків у топ-списку з’являються з поміткою «вперше».

На нашому постколоніальному книжковому ринку найбільш український сеґмент — після дитячих книжок — історична література. Дивини тут немає: суспільство потребує розібратися зі власною минувшиною. Водночас на «Петрівці» (найбільшому книжковому базарі України) та у книгарнях, що належать російським операторам, історична література також посідає чільне місце — одразу після популярної белетристики.

Книжка «Український палімпсест. Оксана Забужко у розмові з Ізою Хруслінською» (К.: Комора, 2014) розпочинається дуже точною ринковою констатацією пані Оксани: «Такого жанру — «розмови» — в українській літературі давно бракує.

Ремарка особливо представляти не треба. Надто для старших читачів, котрі пам’ятають, як соціалістичне літературознавство позиціонувало його чи не найбільшим німецьким письменником — звісно, після Ґете, Гайне і Томаса Манна. Совєтські ідеологи «любили» його за те, що викликало лють у їхніх нацистських колег, — за пацифізм.

Про перший том історії зародження та занепаду комунізму в Україні (Станіслав Кульчицький. Червоний виклик. — К.: Темпора) наша газета вже писала в номері від 14 серпня ц.р. Тоді ми окреслили цілком нову в історіографії концепцію автора, а головне — аналізували винайдений Леніним (і реставрований Кульчицьким) механізм найефективнішої диктатури ХХ століття, котра жива й понині у формі режиму Путіна.

Як свідчать іноземні рейтинґові аґенції, новий роман Дена Брауна «Інферно» став найбільшим світовим бестселером минулого літературно-книжкового сезону. Так само очолювали міжнародні топи й попередні його твори, з «Кода да Вінчі» починаючи. Зрештою, не він один такий читацький герой.

Поваги гідна наполегливість нового київського видавництва «Небесний ключ» (або, як вони пишуть на титулі, — «Nebeskey»), яке третій рік поспіль прищеплює українському читачеві європейський книжковий стандарт — комікси, або ж мальовані історії.

Напівміфічний Шумер — країна біженців із зони всесвітнього Потопу. Різномовнокультурні втікачі з усіх усюдів об’єдналися були в одну державу, але все скінчилося кепсько: нездатність чути Іншого завершилася падінням Вавилонської вежі. Місцина, де все те коїлося, зветься Месопотамія.

Коли щороку з’являються новинки київського, львівського, одеського чи харківського краєзнавства — це вже давно сприймається за норму. А от коли два роки поспіль виходять подарункові альбоми Кривого Рогу — це вже подія. Подія має ім’я: Ігор Рукавіцин, колекціонер-дослідник місцевої минувшини.

На третьому місяці роботи шефом московського бюро британської газети «Гардіан» Люк Гардінґ помітив, що до його помешкання на околиці російської столиці хтось таємно навідався: вікно у кімнаті сина, молодшого школяра, розчахнуто (а це 10-й поверх), шипить відеокасета, котрої не вставляв, а під ранок дзвонить будильник, якого не заводив.