Як тільки Харків став столицею, до нього почали одразу ж з'їжджатися письменники. Вже визнані метри і ще не оперена амбітна молодь. Ступаючи на перон «смердючого промислового міста», всі вони слізно цитували рядки Павла Тичини, який точнісінько так, з першого кроку, не помітив у новопризначеному стольному граді виразного обличчя і, мабуть, у пориві глибокої туги за Києвом порівняв його з темною ніччю. Але нічого, прижилися всі, як один, і навіть дуже скоро побудували завдяки власним фінансовим внескам кооператив під назвою Будинок «Слово». А далі — трагедія. Прибувши до нової столиці з блискучою оперативністю, більшість вітчизняних митців через майже однаковий для всіх короткий відрізок часу (з 1932-го по 1938-й роки — кому як «пощастило») покинули її назавжди. Для ініціаторів «великого вигнання» новенький кооператив став справжньою знахідкою. До якої з квартир не адресуй «чорного ворона» — все одно влучиш у «десятку». Власне, так і робили. На запитання «Що ж то, власне, було?» й понині не знаходиться відповідь. Щоправда, за великим рахунком, ту відповідь сьогодні мало хто й шукає.

Обговорювати долю депутатського мандата екс-«губернатора» Харківщини Євгена Кушнарьова для його колег з обласної ради вже стало частиною постійної роботи. Починаючи з листопада минулого року, регіональний «парламент», здається, тільки тим і зайнятий, що шукає Євгену Петровичу відповідне до його мінливого статусу місце. Причому з подачі самого пана Кушнарьова, який, з одного боку, ніби бридливо відсторонився від облради в усній та письмовій формі, а з іншого — формально тримається за неї, розбурхуючи з цього приводу інформаційні пристрасті.

Позавчора одразу кілька вітчизняних радіостанцій протягом дня передавали в ефірі майже детективне повідомлення: до офісу харківського підприємства «Онікс», що є місцевим представником українського радіо «Мелодія», вдерлися озброєні бритоголові молодики і силоміць вилучили всю документацію. На сигнал SOS за вказаною адресою прибули правоохоронці разом із представником міністра МВС у регіоні Олександром Сиротою. Детальний розгляд ситуації підтвердив найсумніше із припущень: публічний скандал не початок, а продовження давнього конфлікту, який і зараз важко назвати таким, що завершився.

Спірні питання у будівничій справі у Харкові тепер розглядатиме спеціальна робоча група. Створити її розпорядився міський голова у відповідь на численні пікети і скандали, якими супроводжується у місті повернутий із забуття будівельний бум.

Про такий відпочинок, без сумніву, мріє кожен тінейджер. Ще б пак, у таборі сто двадцять душ таких, як ти сам, і жодного вихователя навколо. При цьому через кожні три години тебе люб'язно запрошують до столу кухарі, якими особисто керує шеф розгалуженої ресторанної мережі. Саме до такого раю потрапили два тижнi тому учасники харківського фестивалю «Лідер» із подачі обласного управління сім'ї та молоді. Діти залишилися задоволеними. А батьки і досі не можуть відійти від пережитого шоку.

Проти заступника голови Харківської обласної ради Олександра Бандурки ( сина народного депутата України Олександра Бандурки і екс-начальника обласної податкової адміністрації) порушено карну справу. Про це повідомив днями начальник обласного управління міліції Ігор Репешко. За його словами, члена однієї з найвпливовіших у місті родин правоохоронці підозрюють у зловживанні службовим становищем і мають на меті перевірити роботу благодійних фондів «Слобожанщина» та «Світанок», до діяльності яких той має безпосередню причетність. Але, на жаль, запросити його для розмови слідчим наразі не вдається. За новітньою вітчизняною традицією високопосадовець кудись безслідно зник.

Важко повірити, але факт залишається фактом: у тому, що пані Юлія так швидко і «позапланово» приїхала до першої столиці, є велика заслуга колишнього «адвоката» «біло-синього» табору Степана Гавриша. Саме він якось зумів «виманити» вкрай заклопотану насущними проблемами Прем'єр-міністра до себе на свято, яке вже четвертий рік поспіль організовує «для людей» — фольклорно-етнічний фестиваль «Печенізьке поле». На превеликий подив невиправних скептиків, Юлія Володимирівна Степану Богдановичу не відмовила, хоча й прибула на концерт уже під кінець доволі напруженого робочого візиту.

Уповноважена Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова та американський меценат Сергій Самборський (саме він організував лікування Насті Овчар у Бостоні) відвідали тепер уже відому на увесь світ Воронцівку. Мета їхнього візиту заслуговує окремого рядка. Разом вони спробували вмовити батька дівчинки переїхати до Києва, де вже через кілька місяців та проходитиме щонайменше дворічний курс реабілітації після тяжких опіків. До цього часу Олександр Овчар категорично відмовлявся покидати рідне село і планував дочекатися дружину зі старшою донькою у недавно придбаному будинку. Але цього разу вмовляння таки подіяли. Розчулений чоловік повідомив гостям, що заради об'єднання родини та психологічного комфорту своїх дітей готовий поступитися власними принципами і поїде туди, де буде Настя.

Залізні двері Куряжської колонії загуркотіли наче грім. Ти ще не знаєш, який за ними світ, але вже тут, на межі, через цей вбивчий гуркіт мимоволі прощаєшся з надією. Чому юних правопорушників збирають для організованого перевиховання саме за такою брамою, дилетанту сказати важко. Напевне, в цьому є якщо не глибокий сенс, то принаймні якась певна «галузева» доцільність. Але чомусь все одно здається, що, якби двері у те інше життя відчинялися тихіше, згадана вище надія на цьому порозі можливо з'являлася б, а не зникала...

Чого нападнику хотілося більше — негайно випалити цигарку чи якнайшвидше когось вбити, наразі ще невідомо. Але факт залишається фактом. Після того, як дівчина — реалізатор відмовилася відчинити потенційному грабіжникові двері тютюнового кіоску, він хлюпнув через вікно бензин і кинув услід підпалений сірник. До лікарні швидкої невідкладної допомоги Ольгу привезли з опіками, від яких постраждало 85 відсотків шкіри, термічним ураженням дихальних шляхів, численними синцями та різаними ранами. Крім цього, молода жінка втратила дитину, яка мала народитися вже через кілька місяців. Немовля загинуло в утробі матері.