Видимим приводом для розгортання кризи, яка триває вже три тижні, стала партія «Самооборона» Анджея Леппера, скандальний провідник якої не міг порозумітися з прем'єр-міністром Ярославом Качинським. Розбіжності свого часу виникли на грунті бюджету, адже Польща стоїть напередодні виборів до органів місцевого самоврядування, які мали б відбутися 12 листопада, а електорат, як відомо, необхідно заохочувати бодай обіцянками.

Ювілей зневодненої духовної столиці України. Оргметушня, панегірики і банальності, попсові конкурси, феєрверки. Але нам запраглося поговорити не про «букву», а про «дух» Львова, львів'ян, Галичини, які завжди виокремлювалися в особливу касту на тлі «великої України». Анклав «найукраїнськішої України», чорнявий, впертий, набожний, діалектний, суціль «помаранчевий». Нам запраглося поговорити з львів'янами, які складають духовну еліту Львова і всієї держави. Наш співрозмовник — знайомий читачам «УМ» Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету, директор Інституту релігії та суспільства, філософ, богослов, філолог.

Унаслідок змін на міжнародній шахівниці Україна опинилася в новій геополітичній ситуації і змушена вкотре вибирати між цивілізованим світом і Росією. Неоднозначні виступи Прем'єр-міністра Віктора Януковича спричинили значний резонанс не лише в Україні, а й у центрах світової політики. Розставити деякі наголоси «УМ» попросила англійського політолога Академії оборони Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Джеймса Шерра.

Міжнародний економічний форум у польській Криниці Гурській в останні дні своєї роботи не обійшовся без НП, яке, втім, мало політичний підтекст. В одного з киргизьких опозиціонерів митники в аеропорту виявили чималу «пайку» героїну. Але польським властям вдалося правильно і своєчасно розібратися з відвертою провокацією.

Сенсаційну заяву зробив заступник міністра економіки Польщі Пьотр Наїмський — в інтерв'ю агенції «Рейтер» він повідомив про намір Польщі збудувати власну атомну електростанцію. Польща може приєднатися до проекту балтійських країн із побудови атомної електростанції у Литві, або ж, якщо означений проект не відбудеться, розглянути можливість створення власної АЕС після 2020 року, сказав пан Наїмський. Деяка сенсаційність заяви полягає в тому, що Польща — неядерна держава, на її території немає і не було жодної АЕС.

6—9 вересня в польському курортному містечку Криниця Гурська відбудеться один iз найпотужніших політико-економічних форумів Центральної Європи, такий собі прикарпатський Давос. Цього року — а це буде шістнадцяте таке зібрання в Криниці — сюди прибудуть 1 600 політиків, експертів, громадських і культурних діячів з понад 40 країн Європи, Азії та Америки. У програмовій Раді Форуму є й українці, зокрема Віктор Ющенко, Богдан Осадчук та Анатолій Кінах.

Серед численних «стратегічних партнерів» України Польщу можна беззастережно назвати справді послідовним партнером.
Назвавши себе «адвокатом України у Європі» ще в часи поміркованого кучмізму, Польща не відмовилася від цієї місії й тоді, коли кучмізм згустився до одіозності, яка поступалася хіба лукашенковій. Президент Александр Кваснєвський був єдиним із західних лідерів, хто відвідував Київ і так само приймав у себе обтяженого «справою Гонгадзе», «кольчуг» та зганьбленого французьким алфавітом Леоніда Кучму. Скидається на те, що дружба з Україною та «адвокатство» її в ЄС — така собі політична карма Польщі. Бо переваривши не менш болісно за демократично налаштованих українців останню політичну зміну в нашій країні, Варшава почала призвичаювати себе до співпраці з новим урядом. Це при тому, що до останнього часу фігура Віктора Януковича і у простих поляків, і в політичних середовищах викликала настрої, як у засніженого Майдану-2004. Поляки усвідомлюють прірву між Ю. i Я., на відміну від пересічних українців, які з трудом розрізняють їхніх К. i К. (тобто колишнього і теперішнього президентів Польщі). Проте на початках сходження Віктора Януковича на прем'єрську посаду відбулася зініційована Варшавою його телефонна розмова з президентом Лехом Качинським, а невдовзі Януковича було запрошено з офіційним візитом до польської столиці. (Якщо так, то це буде перший вiзит Януковича-прем’єра на захiд, принаймнi iнших запрошень вiн не отримав).
Попри те, що у Польщі змінився не лише президент, а й парламент, Варшава й сьогодні говорить про незмінність політики активного добросусідства, започаткованої ще паном Кваснєвським. Але загалом усi перебувають у чеканні внутрішньоукраїнських стратегічних рішень — куди наполегливіше рухатиметься «нова» Україна: в ЄС та НАТО чи в ЄЕП? Обнадійливим у цьому контексті слід вважати нинiшнiй робочий візит глави зовнішньополітичного відомства Бориса Тарасюка до Варшави. На вміння цього «прозахідника» вести дипломатичний «танець» вельми покладаються у Варшаві.
Про нові нюанси, які вносить політичне життя в українсько-польські стосунки, журналіст «УМ» говорить з помітним представником правлячої партії «Право і Справедливість», так званої партії братів Качинських — керівником парламентської фракції «ПіС» Мареком КУХЧИНСЬКИМ.

Нарікати на Президента модно. Дехто має рацію, але більшість необгрунтовано вішає на нього власні надії, обломи і марення. Сотворивши з нього кумира, намагаються дошкульно поцiлити в нього, влучаючи в усіх нас. Бо ж проекція нашої віри і є нами справжніми.
Ющенко не відійшов кудись. Не змінився. І не продався. Щоправда нас, українського народу, за ці півтора року так і не постало, хай ми й побунтували у 2004-му зо два місяці. А Віктор Ющенко все так само стоїть без власної команди, зі жменькою друзів, озвучений кількома співаками й оздоблений десятком пришийхвіст-чиновників. Самітник у ранзі Президента.

Маркіян Іващишин — львівська легенда всіх українських революцій та акцій непокори останніх 15 років. Він один із тих активних, хто справді доклався до того, аби незалежність відбулася (щоправда, тоді мріялося про дещо інший формат України). Він був одним із організаторів студентського руху, який вилився 1990 року в студентську «революцію на граніті» і закінчився відставкою Прем’єра уряду УРСР Масола. Згодом Іващишин був серед активних декомунізаторів Галичини. За часів махрового кучмізму його намагалися заарештувати за супротив всесильному голові обласної податкової Сергію Медведчуку. Напередодні Помаранчевої революції Маркіян організовував бунтівне студентство краю. Крім «барикад», Іващишин — колосальний арт-організатор: від легендарних джазових фестивалів чи «Вивиху» до «Львівської газети». Зараз Маркіяну 40 років, він депутат Львівської міськради (пройшов за списками «Пори»).

На місці масових комуністичних злочинів у Биківні, що під Києвом, знайшли польські поховання. З середини липня тут під керівництвом професора Анджея Колі проводила дослідницькі і пошукові роботи група з 12 осіб, до складу якої ввійшли не лише польські археологи, а й документалісти та антропологи. Вдалося виявити 103 масових поховання з останками польських офіцерів, підтвердив днями в інтерв'ю польським ЗМІ секретар Ради охорони пам'яті боротьби та мучеництва Анджей Пшевознік. Усіх жертв було вбито пострілом у потилицю, що видно навіть неозброєним оком.