За день до XV (позачергового) з'їзду УРП «Собор» Юлія Володимирівна у телефонній розмові з головою (чи то екс-головою партії, бо наразі відповідь за юристами) Анатолієм Матвієнком сказала: «За все, що робитиметься завтра, я відповідальності не несу». Цілком імовірно, що сама Тимошенко до розколу в партії-учаснику її блоку безпосередньо свою руку дійсно не докладала. «Але хіба вона може заборонити її любити?» — каже тепер Матвієнко. Ідеться, зауважмо, не тільки про «неї», а й про її рейтинги. До чого ця любов може довести, зокрема продемонстрували події згаданого з'їзду.
Розбитий ніс, заблокована трибуна, викрадений мікрофон, лайливі слова у бік учорашніх соратників, розгублений міліціонер, періодична штовханина, розпач, агресія, безвихідь... Ці епізоди зі з'їзду партії, яка кілька років тому помпезно створювалася злиттям Української республіканської партії Левка Лук'яненка (першої зареєстрованої партії УРСР після Комуністичної) та «Собору» Анатолія Матвієнка, вкотре довели, що обличчя нашої політики у передвиборчий період — особливо гидка річ. І вкотре зменшили бажання прийти навесні на виборчі дільниці, щоб поставити навпроти якоїсь назви «галочку».

Так назвав в інтерв'ю американським ЗМІ екс-спікера азербайджанського парламенту Расула Гулієва президент Азербайджану Ільхам Алієв. Нагадаємо, що Гулієва 17 жовтня було затримано в аеропорту Сімферополя за ордером Інтерполу, а позавчора його, згідно з рішенням місцевого суду, було звільнено як людину, що має статус політичного біженця.

Наразі залишається під великим знаком питання, чи після від'їзду з України опозиційного лідера Азербайджану Расула Гулієва тут продовжать звертати велику увагу на антидемократичні процеси в Баку. Адже в той час, як до азербайджанських парламентських виборів залишилося два тижні, Україна ще не зайняла якоїсь визначеної позиції щодо ситуації, яка там склалася. Тому наразі важко зрозуміти, яку може роль зіграти наша країна у проведенні там демократичних виборів та ймовірно масових акціях протесту і, як наслідок, утисків тисяч прихильників опозиції.

Ім'я азербайджанського опозиціонера Іси Гамбара два роки тому в Баку тисячі людей вигукували так само гучно і з такою ж надією, як українці на Майдані кричали «Ю-щен-ко!». Гамбар тоді був найпотужнішим кандидатом від опозиції на президентських виборах. У день голосування 15 жовтня 2003 року азербайджанці повиходили на вулиці, виступаючи проти фальсифікацій виборів на користь сина президента Гейдара Алієва — Ільхама. Демонстрацію було жорстоко розігнано, а частину мітингуючих заарештовано. На другий день люди знову вийшли, і це закінчилося ще гірше. Опозиція почала слабнути — насамперед через сильний тиск iз боку влади.
За два роки новоутворений опозиційний блок «Азадлиг» («Свобода»), одним із співголів якого є Гамбар, знову заявляє про намір отримати реванш — на цей раз на парламентських виборах. Надихає опозицію на таку впевненість досвід грузинської та української революцій. Чималі надії опозиціонери покладають на міжнародну підтримку, і в тому числі з боку України, називаючи нашу державу лідером демократичних процесів на пострадянському просторі. Тим самим вони вважають, що Україна зобов'язана втрутитися в ситуацію. Водночас, українська влада практично відмовчується щодо складної політичної ситуації в Баку. І взагалі до скандального затримання в Криму одного з азербайджанських опозиціонерів Расула Гулієва про антидемократичні процеси в Азербайджані в Україні майже не говорили, в той самий час у Баку чи не щотижня силою розганяли мирні демонстрації, а частину їх учасників арештовували.
Зауважимо, що Іса Гамбар особисто знайомий із Віктором Ющенком. Він був присутнім на інавгурації «помаранчевого Президента». Щоправда, як офіційного гостя його на урочистості не запросили (як вважає сам Гамбар, Київ не хотів псувати взаємини з Алієвим), і азербайджанський опозиціонер стояв разом із народом на майдані Незалежності під час інавгураційної промови. А ще у 2003 році між «Нашою Україною» і блоком Гамбара «Наш Азербайджан» було підписано угоду про співпрацю. Головною проблемою для України у виробленні політики стосовно ситуації в Азербайджані є те, що через свої енергетичні інтереси, які може задовольнити Азербайджан, українська влада боїться сваритися з офіційним Баку. Однак Гамбар та інші партійні лідери опозиції наголошують, що допоки в цій країні не зміниться влада, то Україна так і не доб'ється від Баку транспортування каспійської нафти до Європи за допомогою українського нафтогону «Одеса — Броди». Адже, як наголошують азербайджанські опозиціонери, — тут усе вирішує не Алієв, а Кремль. «У погоні за нафтою, можемо втратити як демократію, так і нафту», — каже Гамбар.
Про роль України в демократизації Азербайджану та про перспективи азербайджанської революції Іса Гамбар, якого прихильники опозиції називають майбутнім президентом, розповідає в інтерв'ю «Україні молодій».

Учора місцевий суд Залізничного району Сімферополя не задовольнив представлення кримського транспортного прокурора про тимчасовий арешт та екстрадицію Расула Гулієва і звільнив його з-під варти (три дні з моменту затримання його утримували в ІТУ Бахчисарайського райвідділу міліції).

Сьогодні високопосадові «натовці» роз'їжджатимуть по Україні, щоб зайнятися пропагандистсько-просвітницькою роботою. Посли Ради НАТО, які від вівторка разом із Генсеком Альянсу Яапом де Хоопом Схеффером перебувають у Києві, під час всіляких «круглих столів» із громадськістю в Одесі, Харкові, Донецьку (ймовірно, ці міста були обрані через вагоме несприйняття цією частиною України інтеграції України до НАТО) «розбиватимуть певні міфи і стереотипи» українців щодо призначення та діяльності Північноатлантичного альянсу і пояснюватимуть, чим він корисний для України. Зауважимо, що, за даними фонду «Демократичні ініціативи», лише 10% українців можуть сказати, що таке НАТО і навіщо нам туди вступати.

Уже третій день українські правоохоронці утримують під вартою відомого азербайджанського опозиціонера Расула Гулієва. Учора його з кімнати тимчасового утримання сімферопольського аеропорту було переведено в ізолятор Бахчисарайського райвідділу міліції.

Український парламент невдовзі може зробити крок до відновлення історичної справедливості — сивочолим воякам Української Повстанської армії готують ті самі пільги, які мають ветерани Радянської армії. Передумовою для цього стало ухвалення урядовою комісією проекту змін до Закону «Про статус ветеранів війни та гарантій їхнього соціального захисту». Утім у цьому документі, який пройшов через горнило Кабміну й подається до Верховної Ради, не йдеться про політичний аспект справи, тобто про визнання УПА воюючою стороною, чого постійно домагаються самі упівці та їхні прихильники.
Зазначимо, що протягом останніх років народні депутати, котрі представляють праві сили, зареєстрували у ВР кілька законопроектів про визнання ОУН-УПА. Однак до розгляду цих питань парламент так і не дійшов: ліві сили блокують розгляд цього питання, а решта депкорпусу часто є інертною з кон'юнктурних мотивів. Адже якщо підтримаєш це дражливе питання, ризикуєш втратити вагому частину електорату, який негативно сприймає УПА.
Нинiшня урядова комісія, відповідальна за УПА, попереднього разу збиралася ще в липні 2002 року. Але минулої п'ятниці нарешті відбулося її чергове засідання під головуванням новопризначеного віце-прем'єра В'ячеслава Кириленка. Як уже повідомляла «УМ», урядовці ухвалили зміни до вищезгаданого закону та затвердили фаховий висновок групи істориків з вивчення діяльності ОУН-УПА.
В ексклюзивному інтерв'ю «УМ» віце-прем'єр волів не надто торкатися політичного аспекту справи, але все ж детальніше розповів про мужній вчинок урядової комісії і його наслідки.

Давно вже на Хрещатику не було такої політичної «атракції» — в той час як українська влада не тiльки пiдiйшла до конкретних дій щодо вирішення наслідків історичного конфлікту між воїнами Радянської та Української Повстанської армій, прихильники перших і других у суботу в центрі столиці розв’язували це питання ногами, кулаками, яйцями та пакетами кефіру.

Сьогодні у Києві відзначення річниці створення ОУН-УПА може призвести до бійки в центрі міста. Адже попри останні повідомлення, що жодного військового параду за участю ветеранів УПА на Хрещатику проводитися не буде (раніше з такими ініціативами виступали Молодіжний націоналістичний конгрес, а також Українська народна партія), щось сьогодні там таки відбудеться. Як повідомив «УМ» член виконкому політичної партії УНА (більш відомої як УНА-УНСО) Едуард Шуфрич, о 10.00 на Бессарабській площі зберуться кілька сотень людей, серед яких 250 унсовців у камуфляжі, члени «Тризубу», Братва вояків ОУН-УПА та інших правих організацій. Вони під червоно-чорними знаменами пройдуться через Хрещатик, майдан Незалежності до Будинку архітекторів на вулиці Грінченка (там запланований з'їзд УНА). Скільки серед демонстрантів буде ветеранів УПА, Шуфрич сказати не зміг, але думає, що з центральної України поз'їжджаються всі.