Перша кров розколу

25.10.2005
Перша кров розколу

Малюнок Андрiя ПОТОПАЛЬСЬКОГО.

      За день до XV (позачергового) з'їзду УРП «Собор» Юлія Володимирівна у телефонній розмові з головою  (чи то екс-головою партії, бо наразі відповідь за юристами) Анатолієм Матвієнком сказала: «За все, що робитиметься завтра, я відповідальності не несу». Цілком імовірно, що сама Тимошенко до розколу в партії-учаснику її блоку безпосередньо свою руку дійсно не докладала. «Але хіба вона може заборонити її любити?» — каже тепер Матвієнко. Ідеться, зауважмо, не тільки про «неї», а й про її рейтинги. До чого ця любов може довести, зокрема продемонстрували події згаданого з'їзду.

      Розбитий ніс, заблокована трибуна, викрадений мікрофон, лайливі слова у бік учорашніх соратників, розгублений міліціонер, періодична штовханина, розпач, агресія, безвихідь... Ці епізоди зі з'їзду партії, яка кілька років тому помпезно створювалася злиттям Української республіканської партії Левка Лук'яненка (першої зареєстрованої партії УРСР після Комуністичної) та «Собору» Анатолія Матвієнка, вкотре довели, що обличчя нашої політики у передвиборчий період — особливо гидка річ. І вкотре зменшили бажання прийти навесні на виборчі дільниці, щоб поставити навпроти якоїсь назви «галочку».

 

Як Матвієнко став «зрадником»

      Публічний шум довкола внутріпартійної ситуації в УРП «Собор» розпочався після відставки Юлії Тимошенко з посади глави уряду. Тоді прем'єр-міністр Криму Анатолій Матвієнко дав вказівку п'ятьом своїм партійцям у парламенті, які входять до фракції БЮТ, голосувати за кандидатуру Єханурова. Однак ті прекрасно розуміли, що за такої ситуації вони посваряться з Тимошенко, у блоці якої хочуть іти на вибори-2006, щоб знову в списку БЮТ потрапити до Ради. Натомість Матвієнко віддавна розглядає можливість відокремлення від БЮТ і створення окремого правого блоку з УНП (або ж у коаліції з НСНУ Ющенка). При цьому велика частина «соборівців» не вірить у перспективи цього блоку. Відповідно, нардепи з «Собору» проголосували проти Юрія Єханурова, після чого Матвієнко звинуватив їх у зраді національних інтересів. Сам він, намагаючись зберегти обличчя члена команди Ющенка, водночас написав заяву про вихід із партії.

      Зараз противники Матвієнка називають його заяву про вихід із партії зрадою, а самого Анатолія Сергійовича — «фюрером», нібито за його прагнення авторитарно керувати «Собором». У принципі, сам Матвієнко теж визнає свою тодішню надмірну емоційність, і на суботньому з'їзді він попросив вибачення за це (хоча випрошувати слово йому довелося довго). Однак, обзиваючи зараз свого голову зрадником, чомусь ще на початку жовтня центральна рада партії, яка зараз фактично розкололася через своє ставлення до Матвієнка, проголосувала за відкликання заяви про його вихід із лав «Собору», тобто фактично поновила його на лідерській посаді. Тепер же частина керівного складу УРП переконує, що поновлення не відбулося, бо те дійство не відповідало статутним вимогам. Мовляв, насправді Матвієнко мав наново писати заяву про вступ у партію.

      Причина, чому раптом частина «соборівців» почала витискати з лав партії Матвієнка, до кінця так і не зрозуміла. Натомість варто зауважити, що не так давно член політради ВО «Батьківщина» Ярослав Федорчук заявив, що УРП «Собор» буде в одному блоці з Тимошенко лише в тому випадку, якщо в «Соборі» не буде Матвієнка. Адже він, мовляв, фактично зрадив лідерку БЮТ, підтримавши Єханурова.

«Убирайся, потому что тебя порежут!»

      Завадила нормально почати позачерговий з'їзд УРП «Собор» та сама суперечка навколо легітимності голови. Матвієнко та його прихильники вважають, що лідер залишається незмінним. Як пояснив сам Анатолій Матвієнко в коментарі «УМ», якщо на початку з'їзду делегати поставили на голосування питання про скасування рішення центральної ради про поновлення його на посаді, то тим самим вони визнали те поновлення. За його словами, суботнє голосування про скасування його лідерських повноважень є неправомірним.

      Отож з'їзд розпочався із блокування трибуни соратниками екс-прем'єра Криму. Ті вимагали, щоб форум проходив згідно зі статутними нормами — відкривати його має голова. Але їхні опоненти, так звані «лук'янівці» (ті, хто виступав за обрання новим лідером Левка Лук'яненка — голови Ради старійшин партії), прагнули іншого сценарію — Матвієнка вони не хотіли навіть допустити до президії, оскільки не вважали членом партії взагалі. В результаті на сцені актового залу Будинку архітектора, де мала розташуватися президія, опинилася чи не половина всіх присутніх на з'їзді. Криками та штовханиною, за активної участі жінок, учасники форуму намагалися з'ясувати, «хто в хаті господар». До речі, колись об'єднання УРП та «Собору» відбувалося саме в цій залі...

      Гору в дебютних «розборках» таки взяли прихильники Лук'яненка. Просто у їхніх супротивників не витримали нерви, і ті вирішили проводити паралельні збори на третьому поверсі. При цьому Матвієнко лишався на першому — за столом президії поруч з опонентами. Адже він дуже хотів взяти слово і пояснити всім, чому сталося саме так і що робити далі. Для цього Анатолію Сергійовичу довелося витримати кілька годин публічної ганьби, оскільки слова йому не давали майже до кінця з'їзду, а із залу лунали вигуки «фюрер», «зрадник», «чого ти сюди прийшов» та скандування «Лук'яненко!». Весь цей час на обличчі Матвієнка відображалися розпач, біль, а то й розкаяння «блудного сина», яке не хочуть приймати.

      Тим часом видовищні «атракції» відбувалися і на вулиці. Біля входу до Будинку архітектора зібралося кілька десятків осіб, які подекуди сварилися між собою, і яких охорона, виставлена опонентами Матвієнка, не пускала до середини. Були серед ображених і журналісти. Мовляв, з'їзд закритий для всіх, окрім делегатів. Хоча «матвієнківці» стверджували, що частину їхніх делегатів теж не пропустили, або ж не запросили (формуючи списки делегатів необ'єктивно). А декого, хто зміг потрапити до самого Будинку архітектора у самий актовий зал не впускали вже хлопці із виглядом «політично безтурботних підлітків» (вони, знову ж таки, представляли охорону від «лук'янівців») і, як розповіли самі «охоронці» «УМ», не є членами жодної партії. Відповідно, прихильники Матвієнка, які не були делегатами, аргументували своє право перебувати в залі так: «Чому це члени партії там не можуть бути, а якісь невідомі молодики — можуть?!»

      Свою «охорону» мав і Матвієнко — це були представники «молодіжки» «Собору», котра, як запевняв її голова, повністю підтримує Анатолія Сергійовича. «Молоді соборівці» теж задніх не пасли — вони вирішили прибрати охорону біля центрального входу геть і почали вiдтягувати від дверей старших чоловіків. Збоку на цю сутичку дивився самотній міліціонер, який на вигуки «міліція!» не реагував, відійшов убік і по мобільному почав просити вислати підмогу. Однак додаткових міліціонерів на партійні розборки із райвідділку так і не прислали. Зрештою, хлопці із «Собору» самі полізли досередини через вікно.

      Маразму цій ситуації додає й такий факт: на противагу «молодіжці» Матвієнка створена «лук'янівська» з промовистою назвою «Українська республіканська армія» (УРА).

      Найсумніше ж — що за дві години «внутріпартійного» протистояння на вулиці таки пролилася кров. Пішла вона з носа хлопця з табору Левка Лук'яненка. Один зі свідків кричав, що вирішального удару завдав... племінник Матвієнка, а захисники голови партії запевняли, що той просто відбивався від трьох «лук'янівців». На пам'ять про цей інцидент таки було складено міліцейський протокол.

      У будь-який момент бійка могла виникнути і в самій актовій залі. Як розповів «УМ» член центральної ради «Собору», керівник наукових програм Інституту відкритої політики Максим Стріха, один з охоронців-«лук'янівців», який стояв на сцені, сказав йому російською: «Убирайся, потому что тебя порежут!». А ще одна жіночка із волинського осередку партії Тетяна Коваль (прихильниця Матвієнка), скаржачись кореспондентці «УМ» на одного з охоронців, просто на авторці цього репортажу продемонструвала, що їй зробив той охоронець: двічі вдарила під ребра...

«Ми ніколи не були разом і не будемо!»

      За півгодини після того, як з'їзд мав розпочатися, із Будинку архітектора вийшов розлючений Дмитро Павличко. «Матвієнківці» казали, що його нібито теж не впустили в актовий зал, як і священика, очевидно, запрошеного з їхнього боку. «Я прийшов сюди, бо думав, що тут розумні люди. Але я того не бачу, вони зібралися і кричать, як навіжені... Я хотів тут виступити і сказати, що від цього з'їзду дуже багато сьогодні залежить. Бо в нас є два лідери — Ющенко і Юля, але нам не можна приєднуватися до жодного з них, щоб не стверджувати ще глибшого протистояння між ними, а навпаки, зводити докупи. І ми самодостатні, і ми можемо створити свою силу. Але я прийшов і побачив, що партія розвалена, це вже не партія», — кричав новообраний народний депутат Павличко, член фракції УНП. Також він зауважив: «Коли людина на пенсію виходить, вона вже нормально не думає». Очевидно, це стосувалося персони поважного Левка Лук'яненка, якого обрали під час з'їзду новим головою партії. Хоча знову ж таки, юристи ще мають з'ясувати, чи було це голосування правомірним (наприклад, згідно зi статутом, воно мало бути таємним; також «матвієнківці» казали, що після того, як вони пішли на третій поверх, кворуму в залі не було і насправді голосували підставні люди за фальшивими мандатами).

      Від «соборівців» кореспонденту «УМ» довелося почути різні думки щодо ролі Левка Лук'яненка в цій ситуації. Хтось казав, що його просто використовують, а він, «добра душа», нічого не розуміє. Хтось — що «до пори до часу людина є національним героєм, а якщо вона вчасно не відійде від активної політики, то далі стає шкідником».

      Пан Лук'яненко, відомий дисидент і борець за волю України, у суботу дійсно не був схожий на національного героя. Його виступ у мегафон (бо мікрофон під час штовханини на сцені кудись зник) заглушували вигуки «Ганьба!» частини членів партії. Серед них були і такі, які не заявляли про свою прихильність до Матвієнка, — їх просто обурювало, що «лук'янівці» перетворили з'їзд на фарс,  навіть «кучмівський режим собі такого не дозволяв». Адже слова не хотіли давати не лише Матвієнку, а і його прихильникам.

      Загалом під час цього «шоу» довелося наслухатися багато всього, від чого хотілося сміятися і плакати водночас. «Аферистка!», «шльондра!», «хунта!», «позорище!», «міняють молодого на старого!», «Григорій Омелянович (нардеп Омельченко. — Авт.), де ваша офіцерська честь?!» — не витримували нерви в окремих прихильників Матвієнка. «Імєла она (Юля. — Авт.) вас!... Каму ви нужни, заколотнiкi!» — такі вигуки лунали під час виступів «лук'янівців», які говорили про необхідність блокування з Тимошенко. Одна фраза, яка пролунала з боку прихильника Лук'яненка у бік прихильниці Матвієнка, запам'яталася особливо. Вона сягає корінням часів злиття двох частин української націонал-демократії в один організм і, ймовірно, проливає світло на основну причину розколу: «Це Лук'яненко здуру тоді запропонував з вами об'єднатися, але ми ніколи не були разом і не будемо!».

Далі буде...

      У результаті з'їзду таки було прийнято рішення (знову ж таки, не зрозуміло, чи легітимне) про обрання лідером партії 78-річного Левка Григоровича i входження УРП «Собор» до Блоку Юлії Тимошенко. Далі плануються переговори з керівництвом «Батьківщини» про надання «уерпістам» не більше не менше, а 20 відсотків виборчого списку БЮТ.

      Водночас «матвієнківці» подають у суд, щоб визнати суботній з'їзд нелегітимним. Самі вони в суботу зібралися, щоб провести кадрову чистку у керівних органах партії і на місце «заколотників» пообирали інших, своїх людей. Кажуть, що це рішення нібито є легітимним, оскільки за «матвієнківцями» — більшість керівників обласних осередків партії. Тим паче що в Матвієнка надалі залишається печатка та інші статутні документи. Хоча в суботу ввечері «лук'янівці» спробували проникнути у партійний офіс і забрати це все у екс(?)-голови. Спроба була невдалою, натомість на прихильників Лук'яненка вже написали заяву в міліцію.

      Чим усе це закінчиться, наразі сказати важко. Частина «уерпістів» точно не відступить від ідеї блокуватися з БЮТ, як і сам Блок Тимошенко не захоче допустити відходу він нього своєї частини. Адже, як натякнув Матвієнко, публічний відхід від Юлії Тимошенко перед виборами негативно позначиться на її іміджі. Отож, зважаючи на непримиренне протистояння, можна прогнозувати юридичний розкол партії знову на УРП та «Собор». Хоча сам Анатолій Матвієнко у коментарі «УМ» сказав, що якщо його знімуть із голови УРП «Собор», бажання очолювати якусь іншу партію в нього немає. При цьому він «готовий позбутися крісла лідера хоч зараз, тільки б це відбулося згідно з усіма статутними вимогами».

      Зауважимо, що черговий з'їзд УРП «Собор» має відбутися у кінці листопада.

  • Львовом — з колядою

    Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>

  • Ірина Геращенко: ЄС налаштований на асоціацію завдяки «війні» з Росією

    Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>

  • Віра Ульянченко: Обласна влада ні на кого не тисне і ні перед ким не плазує

    Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
    Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
    І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>

  • В'ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми змогли повернути довiру людей

    «В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
    Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>

  • Андрій Шкіль: Регіони — «діти» слухняні. Але нерозумні

    Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>

  • Замiсть авантюр та полiтичної хитростi демонструйте власне бачення розквiту країни

    Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>