Центр у Польщі, головний офіс у Вінниці, півсотні філій по всій Україні. Діяльність саме такого розмаху розгорнули засновники ТОВ «Українська група Капітал», на гачок яких лише у Харкові потрапило дві з половиною тисячі довірливих громадян. За попередньою інформацією, за три роки активного ошуканства вони встигли лише з мешканців слобожанського мегаполісу викачати понад п'ять мільйонів гривень.

Стіна будинку №53 по вулиці Клочківській Харкова і через три тижні після падіння лежить у дворі великою кучугурою побитої цегли. З її верхівки до квартири Жанни Костянтинівни Філоненко — всього два кроки. Аби сховатися бодай кудись від людського ока, потерпілі перегородили кімнату шафою. Ось так і живуть — за меблевою «ширмою» у них приватна половина, над урвищем, що виходить просто у двір, — публічна. Таке собі велике вікно з класичного реаліті-шоу, в якому літня жінка, сидячи на старенькій табуретці, щодня приймає купу делегацій. В аварійному будинку тепер вона і «управдом», і прес-секретар в одній особі. Прийшли чиновники — лізуть на цегляну гору, під'їхали журналісти або представники інвесторів — теж.

Члени громадської організації «Слобожанський вибір» і депутати однойменної фракції Харківської облради позавчора оголосили безстрокове голодування. П'ятеро чоловік, зручно вмостившись у м'яких кріслах вестибюлю обладмiнiстрацiї та біля приймальні голови Арсена Авакова, вимагають у такий спосіб його негайної відставки. Гучну акцію протесту, за наказом начальника обласного управління міліції Ігоря Репешка, охороняють одразу два наряди міліції. Один, власне, самих голодуючих, інший —кабінет «губернатора».

У селі Коробочкине Чугуївського району від вибуху снаряда загинуло одразу троє пастухів. І хоча попередня версія НП пролунала досить звично (загиблі нібито розбирали небезпечну знахідку для здачі на металобрухт), у неї мало хто вірить.

Телескопи зачохлені, повітряні кулі здуті, книги наполовину розкуплені, салют відгримів. Майже півтисячна армія (чекали десь на сотню менше) письменників, видавців, критиків, журналістів, торговців книжками і просто фанів не без жалю спакувала валізи. Останні відверто поважчали від літературних новинок та призів із подарунками. Цього року Харків, як ніколи, був прихильним саме до гостей. Усі три «Золотих кадуцеї», так само як і гран-прі фестивалю — «Філософський камінь», успішно покинули межі України.

Цілком можливо, що в центрі Харкова невдовзі з'являться таксофони, на які можна буде телефонувати за окремим номером. Припустимо у вас «сідає» мобілка, а поговорити вкрай необхідно, — витратьте останні гроші на дзвінок другу і попросіть його передзвонити. Ця послуга розрахована також на людей, які не стали абонентами мобільного зв'язку або, скажімо, не мають вдома стаціонарних телефонів.

Мешканці триповерхового будинку по вулиці Клочківській в одну мить залишилися без даху над головою. Наприкінці минулого тижня посеред білого дня в їхньому будинку завалилася зовнішня опорна стіна. Лише за щасливим збігом обставин ніхто з людей не постраждав. Але, на жаль, цю трагедію важко назвати такою, що вже минула. Власники аварійних квартир вирішили дочекатися нового житла на старому місці і категорично відмовляються переселитися в тимчасове житло.

Уже найближчим часом харків'яни за одну поїздку в метро платитимуть 85 копійок. Розпрощатися зi звичним гривеником їх змушує рішення міськвиконкому. Після тривалих переговорів чиновники таки пішли назустріч метрополітенівцям, правда, трохи урізавши їхній апетит. Останні просили дозволу на подвійне збільшення старого тарифу, який був встановлений у Харкові ще п'ять років тому. Врятували гаманці майбутніх пасажирів місцеві економісти. Порахувавши обсяг потенційних витрат, вони дійшли висновку, що їх собівартість сповна перекриють і 75 копійок. Тому для того аби метрополітен зміг не лише перевозити пасажирів, а й вкладати гроші в технічне переоснащення, підприємству накинули додаткові 10 копійок. При цьому підземка змушена буде з власного гаманця оплачувати пільгові проїзди студентів.

Початок осені у Харкові тепер важко уявити без масового паломництва письменників-фантастів і людей, які заробляють на цій індустрії гроші. Як тільки минуть дощі й на вулицю прийде перше бабине літо, пишуча братія одразу ж збереться у «вирій». Цього разу місто готується прийняти майже 370 гостей з України, Росії, Білорусі, Німеччини та Італії. Крім, власне, літераторів, їдуть видавці, критики, художники, літературні агенти, перекладачі, журналісти. Усіх їх, як завжди, крім фантастичної програми з феєрверком, концертами, чемпіонатом з пейнтболу і «Пікніком на узбіччі», чекає довгий перелік семінарів, диспутів і зустрічей із читачами. Тобто, перш ніж отримати обіцяну розважалівку, письменники змушені будуть вже традиційно попрацювати в поті чола на розвиток та популяризацію рідного жанру і близької до нього науки.

В історії Харківської фабрики театрального реквізиту не було жодного дня, коли б вона не працювала над виготовленням державних прапорів. За тридцять років тут пройшла не одна реорганізація, відбулася природна зміна поколінь та основних видів асортименту. Але як у перший день роботи підприємства, так і тепер, державницька атрибутика б'є всі рекорди популярності. Це єдиний вид продукції, за який виробники не вимагають від замовників передоплату і не бояться працювати на склад. Більше того, запас найбільш затребуваних варіантів українського двоколора і відповідно готовність миттєво задовольнити попит замовників, яким потрібен прапор негайно — уже давно стали іміджовою фішкою харків'ян.