Kорпоративна невизначеність харківських тракторобудівників набула недавно нового змісту. Після тривалих роздумів Кабмін таки прийняв рішення про передачу державного 28-відсоткового пакета акцій підприємства лізинговій компанії «Украгромашінвест». І оскільки та вже володіє приблизно такою ж часткою всіх паперових активів заводу, то в разі, якщо передача відбудеться, стане фактичним власником базового для регіону ВАТ. Але з передачею виникли серйозні проблеми. Аби вона відбулася, відповідне рішення мають прийняти збори акціонерів компанії. Засідання ж уже кілька разів відкладали через внутрішні непорозуміння. Тобто співвласники Украгромашінвесту — а це фірми «Інтерпайп» та «Інтерлінк» — ніяк не вирішать, хто в цій структурі старший. Їхні взаємні позови нині перебувають у суді. І допоки в справі не буде поставлено крапку, біля прохідної заводу навряд чи з'явиться його новий господар.

НП сталася пізно ввечері, коли пенсіонерка Ганна Нікуліна розстеляла ліжко для сну. Її рідний будинок від сильного удару раптом затріщав по швах. Навколо все гуло і сипалося. Наполохана жінка з криком вискочила на вулицю і одразу зрозуміла, що в її помешканні більше немає кухні. Тобто від цієї частини будівлі залишилася тільки купа цегли і дощок, на якій переможно «розсівся» джип «Лінкольн-Навігатор». Причому потужний автомобіль занесло аж до протилежної стіни, повз яку проходить труба газопроводу. В останню авто не врізалося лише завдяки щасливому збігові обставин: колеса загальмував будівельний мотлох. В іншому випадку і люди, і будинок просто злетіли б у повітря.

Незвично підійшов до влаштування власного весілля рятувальник-професіонал Олексій Бендриковський. В Академії цивільного захисту населення (там старший лейтенант працює інженером-програмістом) він випросив справжнісіньку пожежну машину, аби через її драбину зайти по свою наречену через балкон.

Майстри пера екс-Союзу, що трудяться в жанрі фентезі, просто обожнюють спільні тусовки. Як говорить письменник-москвич Олег Дивов, на всілякі конференції, семінари і диспути вони можуть збиратися до десяти разів на рік. Тобто фактично щомісяця. Але харківський фестиваль у цьому переліку вже давно посідає тільки йому відведену нішу. «Сюди з великим задоволенням приїжджаєш не лише працювати, а й просто «побалдєть», — резюмує всупереч своєму мовчазному і суворому іміджу метр Василь Головачов. — Адже фестиваль завжди збирає купу особистостей. Ці люди багато знають, iз ними дуже цікаво спілкуватися». Словом, як тільки осінь починає золотити верхівки дерев, фантасти вже інтуїтивно збираються «у вирій».

Позавчора вранці жителів Артюховського провулку Харкова чекав доволі неприємний сюрприз. Просто на їхні двори та городи невідомо звідки невпинно нісся стрімкий потік чорної рідини. І оскільки лавина мала ще й специфічний запах — міської каналізації, городяни одразу ж визначили, що лихо до них завітало з горезвісних очисних споруд. Дзвінки до різних інстанцій увінчалися успіхом лише через дві години — до провулку приїхав автобус із робітниками. Але за цей час смердючі потоки залили кілька дворів, усю дорогу і навіть прорвалися на сусідню вулицю. За попередніми даними фахівців, аби навести тут порядок, доведеться витратити щонайменше два дні.

На братську могилу натрапили будівельники, риючи траншею для корпусу нового культурного центру. Їх неабияк здивував той факт, що всі небіжчики були поховані без домовин і окремо викопаних ям, тому про свою неймовірну знахідку вони одразу ж сповістили місцеву владу.

Трагедія сталася за дві години до початку свята: в День авіації харків'янам обіцяли вертольотне шоу, виставку раритетної техніки і рок-концерт. Однак не сталося. Як стверджують очевидці, літак досвідченого пілота, виконавши кілька фігур, почав різко втрачати висоту. Приземлення машини було настільки жорстким, що вона просто розвалилася на частини. Той політ для ветерана української авіації став останнім у житті.

Цього разу в Харкові мовна карта на президентських виборах, схоже, не дотягне до статусу козирної. Днями представники політичних партій регіону спробували зробити розвідку боєм за «круглим столом», але, як не дивно, розійшлися, так і не здійнявши традиційну бурю у склянці.

Як добре одного ранку прокинутися у зовсім іншому місті: підметеному, пофарбованому і оманливо феєричному, мов головна ялинка на межі старого і нового років. Спросоння у реальність цієї невловимої грані віриться особливо легко. А раптом і справді рукотворне диво під назвою «ювілей» залишиться і після того, як літаки розвезуть по домівках усіх VIP-персон і мотивація білити фасади та прибирати сміття знову відпаде на довгі півстоліття. Скажімо, у день відкриття каскаду фонтанів у саду Шевченка городяни дружно переймалися однією і тією ж проблемою: як часто тут подаватимуть воду і чи працюватиме унікальний куточок мегаполісу взагалі колись після свята. Подібна тривога цілком зрозуміла. Архітектурний шедевр був збудований ще до 300-літнього ювілею. А от коли струменіла тут вода, знають, напевне, тільки старожили.

Одразу два нещасних випадки потрясли один з найбільших райцентрів Харківщини — Ізюм. Там під завалом піску загинув дев'ятирічний хлопчик і на снаряді чи міні підірвався колекціонер військових трофеїв. Перше лихо трапилося у піщаному кар'єрі, де без догляду дорослих дітвора затіяла таке собі стрибання з чотириметрової висоти.