Уперше за тривалий час «найгарячішою» темою у грецьких ЗМІ стала не криза: преса жваво обговорює арешт колеги, редактора тижневика «Хот док» Костаса Вазеваніса. Його затримали за публікацію списку імен понад двох тисяч заможних греків, які ухилялися від сплати податків і переказували «брудні» гроші до швейцарського банку HSBC. Як повідомляє Бі–Бі–Сі, правоохоронці звинуватили Вазеваніса в оприлюдненні приватної інформації, попри те, що ця публікація викликала велетенський резонанс у грецькому суспільстві. При цьому грецькі правоохоронці не підтверджують, але і не спростовують автентичність списку.

Позавчора увечері в університеті Лінн у Флориді відбувся третій і останній перед виборами 6 листопада тур теледебатів між двома головними претендентами на пост президента США. Чинний глава держави Барак Обама та екс–губернатор Массачусетсу, кандидат від Республіканської партії Мітт Ромні провели у прямому ефірі півтори години. Цього разу вони з’ясовували, хто краще знається на зовнішній політиці.

Всесвітньо відомі чор­ні таксі–кеби можуть зникнути з вулиць Лондона. Як повідомляє «Євроньюз», компанія Manganese Bronze, яка виробляє ці знамениті авто в стилі ретро, потерпає від кризи і перебуває на межі банкрутства, працюючи собі на збиток ще з 2007 року. Якщо держава або приватні інвестори не нададуть дотацію в розмірі кількох десятків мільйонів фунтів стерлінгів, 300 робітників компанії втратять роботу.

22 жовтня 1956 року Микита Хрущов визнав призначення Владислава Гомулки на посаду першого секретаря Польської компартії в обмін на обіцянку нового керівництва зберегти вірність соціалізму та членство Польщі у Варшавському договорі. А передували цьому криваве придушення в червні народного повстання в Познані, повернення на владний олімп Гомулки, відстороненого внаслідок інспірованої Кремлем «чистки» 1951 р. (одночасні «чистки» зачепили тоді Р. Сланського в Чехословаччині, Л. Райка в Угорщині, Т. Костова в Болгарії, але, на відміну від Гомулки, їм не вдалося вціліти). 13 жовтня 1956 р. Гомулка провів перше засідання політбюро. Тоді ж позбувся посади кремлівський «смотрящий» — радянський маршал польського походження К. Рокосовський, ще в 1949 р. нав’язаний Варшаві як міністр оборони. Якийсь час Кремль вагався між інтервенцією та переговорами. Розташовані в Польщі совєтські танкові частини розпочали рух до головних міст країни, а 19 жовтня до Варшави прилетіли Хрущов, Каганович, Мікоян і Молотов. Але, зрештою, полякам удалося переконати візитерів, що вони йтимуть до соціалізму власним шляхом. Польщі тоді пощастило уникнути агресії. Угорщині — ні. Але до угорського повстання 1956 року ми ще повернемося, бо воно тривало з 23 жовтня до 6 листопада.

Попри бажання коаліції «Грузинська мрія», що перемогла на парламентських виборах 1 жовтня, повернути будівлю законодавчого органу у Тбілісі, перше засідання новообраного парламенту Грузії відбулося в Кутаїсі, як і планував президент. Сам Михаїл Саакашвілі відкрив сесію, з оптимізмом заявивши: «Це буде найбільш збалансований парламент з усіх, які будь–коли мала Грузія». Це при тому, що опозиційний до глави держави «загін» мільярдера Біндзіни Іванішвілі здобув 85 із 150 парламентських мандатів (решта 65 мандатів — за представниками пропрезидентської партії «Єдиний національний рух»).

Останній із неодружених спадкоємців престолу в Європі розпрощався зі статусом завидного нареченого. Кронпринц Люксембургу, 30–річний герцог Гійом одружився з представницею одного з найшанованіших і найдавніших аристократичних родів Бельгії, 28–річною графинею Стефані де Ланнуа. Коли у квітні пара оголосила про свої заручини, для підданих це стало повною несподіванкою, попри те, що закохані на той час зустрічалися вже три з гаком роки. Адже, на відміну від, скажімо, Британії, де жовта преса намагається відстежувати кожен крок представників королівської родини, у Люксембурзі приватність особистого життя монарших осіб дуже поважають.

Ісландія впритул наблизилася до завершення конституційної реформи. На референдумі, що відбувся минулої суботи, проект оновленої Конституції підтримали дві третини громадян. Унікальність цього проекту в тому, що його розробили не політики, а комісія із 25 звичайних ісландців, яких обрали випадково за таким принципом, щоб репрезентували всі прошарки суспільства. Попри це, перспектива реформувати основний закон, який в Ісландії залишався незмінним із 1944 року, коли країна стала незалежною, не надто зацікавила народ. Із 235 тисяч ісландців, наділених правом голосу, участь у референдумі взяли 49%. Це значно менше, ніж під час референдуму 2010 року, коли вирішувалося питання, чи повертати Голландії та Великій Британії 5 мільярдів доларів, які громадяни цих країн втратили на рахунках ісландських банків внаслідок дефолту Ісландії наприкінці 2008 року. Тоді явка на референдумі становила 72%.