Агресію Азовського моря, мабуть, можна пояснити класичним: «Я тебе породив — я тебе і... розмию!». Перспектива реальна: море безжалісно «надкушує» піщані пляжі й силкується остаточно перемити вузьку двадцятитрикілометрову Бердянську Косу, аби трансформувати вразливий напівострів у небажаний острів. Бо ж зіллється настирний Азов зi спокійною затокою — і місто-оздоровниця втратить лікувальні грязі лиманів, котрі від 1902 року слугують візитівкою Бердянська курортного.

У День Перемоги додаткову сльозу ностальгії з очей ветеранів «спровокує» запорізький підприємець Дмитро Позняк. На кшталт того, як це було 9 травня 2006 року, коли центральним проспектом Запоріжжя гордо «продефілювали» легендарні «катюші» (багаторазові пускові установки «завалялися» і в кількох інших регіонах України, однак тільки в руках пана Дмитра вони ожили — наполовину, бо ж їздять та не стріляють!).

Уматеріалі «Прапор над рейхстагом піднімали українці Петро Щербина та Олексій Берест» 12 травня 2005 року «УМ» розповідала про нові подробиці, як піднімали прапор Перемоги над рейхстагом у Берліні, й учасників для нагородження. Доста підстав вважати, що в герої тоді «допускали» за... національною ознакою: потрібні були Сталіну і його кремлівському оточенню росіянин та грузин — дайош Мілетона Кантарію з Михайлом Єгоровим! Достеменно ж відомо, що у поданні на присвоєння звання Героя Радянського Союзу поміж ста бійців 150-ї дивізії значилися прізвища й українців Олексія Береста і Петра Щербини.

Дороге шампанське, аристократичні закуски, оркестр і навіть особиста присутність акторів фільму «Нєваляшка», прем'єрний показ якого щойно відбувся у Росії, а тепер стартував і у нашій державі на екрані першого найбільшого за кількістю кінозалів кінотеатру, — саме так відкривали новий семизальний кінокомплекс «Сiнема Сiтi». Одеський торговий центр «Середньофонтанський», на території якого розміщені бутіки та магазини, поповнився тепер ще й відомим на всю Україну кінотеатром, в успіху якого його керівництво не сумнівається. Адже вже після першого візиту хочеться прийти сюди знову.

Феномен у церкві села Нововасилівка Приазовського району миряни помітили під час богослужіння: «Отче, а свічки кров'ю стікають!». І справді: замість воску стікали непрозорі краплі, утворюючи довкола свічок червоні калюжі! Вперше це було помічено в січні цього року, каже отець Савелій, настоятель нововасилівського храму Почаївської Божої Матері: «І повторюється завше, коли я відправляю службу Божу. Причому кровоточать свічки, привезені з Одеси, Запоріжжя, Почаєва, Полтави... Тільки не єрусалимська, якось доставлена з Москви! З'явилася було на ній одна-єдина рожева сльоза — і та швидко зникла».