Думається, ще рік тому Анастасія Меркушина та Ірина Варвинець лише мріяли про основне місце в першій біатлонній збірній країни, а вийшло так, що позавчора вчорашнім резервісткам наставники довірили чи не найвідповідальнішу місію — участь в естафетній гонці на четвертому етапі КС в німецькому Оберхофі.

Початок кожного нового спортивного року вже давно асоціюється зі стартом легендарного рейду «Дакар», який останнім часом проходить на просторах Південної Америки. Після зміни африканської прописки на ньому з’явилася українська команда «Сікст Юкрейн», проте трагічна загибель влітку 2013 року її ідеологічного натхненника Вадима Нестерчука змусила його однодумців згорнути проект.

Напевно, символічно, що саме авторству українських біатлоністів належить завершальний переможний акорд спортивного року. Представники збірної стріляючих лижників, які в момент найтяжчих лютневих випробувань на київському Майдані здобули для України естафетне олімпійське «золото» в Сочі, минулого уїк-енду виграли один із найбільш рейтингових спортивних стартів зими — «Різдвяну гонку».

Жіночий Кубок України з волейболу — турнір у чомусь десь навіть більш цікавий, ніж національний чемпіонат. На його вирішальну фазу, яка проходить у форматі «фіналу чотирьох», в одному місці збирається квартет найкращих команд країни, що гарантує змаганням захопливу інтригу.

Після того як минулої зими українській збірній не вдалося з першої спроби повернутися у Світову групу Кубка Федерації, капітан нашої жіночої команди Наталя Медведєва порівняла з «болотом» нинішнє місце розташування «синьо-жовтих», зазначивши, що залишити Першу групу Євро-Африканської зони буде дуже складно.

Своїм амбітним та чемпіонським характером запорізький гандбольний клуб «Мотор» запам’ятався іще тоді, коли в його футболках виступали жінки. Не затухли спортивні амбіції головних спонсорів клубу й після зміни гендерної характеристики команди. Повернувшись до життя в чоловічому образі, «Мотор» знову став найсильнішим клубом країни, подарувавши при цьому українській спортивній спільноті давно вже призабутий найсильніший турнір Старого світу.

За свою 112-річну історію мадридський «Реал» зібрав величезну колекцію трофеїв. Щоправда, до останніх днів у клубному музеї «вершкових» не було Кубка клубного чемпіона світу. Дану прогалину футболісти «королівського» клубу виправили минулого «уїк-енду», коли досить легко перемогли на XI «мундіалі», який другий рік поспіль проходив у Марокко.

Як часто трапляється після олімпіад, свою професійну кар’єру завершує ціла низка досвідчених спортсменів, які впродовж багатьох років вірою й правдою служили своїм національним збірним. Українська біатлонна команда — не виняток. Одразу після Ігор у Сочі з великим спортом попрощався багаторічний лідер чоловічого колективу Андрій Дериземля.

Не сказати, що на поточний розіграш суперліги організатори турніру збирали команди «зі світу по нитці», однак існуючий комплект iз 11 клубів сформувався вже після старту чемпіонату — після вирішення низкою з них своїх фінансових проблем. Утім, схоже, заручитися повноцінною підтримкою спонсорів на весь сезон удалося не всім.

Хоч як би найвищі посадові особи Російської Федерації не переконували своїх співгромадян, а разом із ними й світову спільноту, що жодні економічно-політичні санкції не впливають на міць та потужність їхньої держави, події, що переживає нині російський спорт, свідчать про протилежне.