Важко зрозуміти, навіщо Дон Кінг взагалі організував цей «цирк» у Чикаго, де вишукана публіка відверто «засвистіла» Хасіма Рахмана й Монте Баррета. Унікальний титул «тимчасового чемпіона» WBC боксери, які давно товаришують родинами, розіграли в надто дружньому стилі. Американці рухалися повільно, постійно «клінчували», а деколи і просто стояли в міцних обіймах один одного. «Скеля» Рахман і «Двустволка» Баррет відверто не знали, як своєму спарингу з відомим результатом надати відповідної серйозності. Після поєдинку обличчя обох професіоналів виглядали так, ніби вони провели важкий обмін ударами. Проте синці й розсічення стали наслідками зіткнення їхніх голів.

Позавчора у Нью-Йорку було остаточно залагоджено й підписано контракт на наступний бій Кличка-молодшого — Володимир 24 вересня зустрінеться з 24-річним нігерійцем Самюелем Пітером, на професійному рахунку якого 24 поєдинки (у них — 21 перемога нокаутом) і нуль поразок. Відбірковий двобій IBF за участю «Залізного кулака» та «Нігерійського жаху» (саме таке прізвисько має Пітер) прийме «Бордвок холл» міста Атлантік-Сіті, що у штаті Нью-Джерсі.

Колись славнозвісний Дон Кінг сказав: «Коли ми тільки починали, усі ці рейтинги базувалися на брехні. А тепер секретів у боксерському бізнесі не залишилося — ти повинен бути чесним, і це мене бентежить». Відверто кажучи, спекотний липень 2005-го не раз довів, що до чесності у професійному боксі ще дуже далеко. І махінації рейтингами сьогодні просто подають під красивими юридичними формулюваннями. Скажімо, офіційний представник IBF Лінда Торрес заявила, що Володимир Кличко піднявся у професійних рейтингах... випадково, після того як претенденти з вищих позицій «випали» з рейтинг-листів. Суд також визнав, що умисного втручання в рейтинги не було, а Кличко-молодший втратив шанс на титульний бій після того, як провів у квітні поєдинок із боксером не «з рейтингу», тоді як Деварріл Уїльямсон переміг 15-го номера Дерріка Джеферсона. А те, що українець опинився нижче від Уїльямсона, якого він бив, у IBF дивним не вважають.

Хоч як би хотів Віталій Ципко після виснажливого поєдинку в Нюрнберзі, де він здобув титул чемпіона Європи у суперсередній вазі за версією EBU, відпочити у рідному Дніпропетровську разом із дружиною та сином, але заїхав перед тим до Києва. Насамперед, щоб подякувати тим, хто в нього вірив, а також розповісти про подробиці титульного бою.

Дніпропетровець Віталій Ципко справді добре підготувався — теоретично і практично — до зустрічі з британським лівшею Брайаном Мегі, який полюбляє розсікати суперникам обличчя головою. У 12-раундовому суботньому бою за вакантний титул чемпіона Європи на ринзі «Нюрнберг-арени» український боксер до кінця витримував обрану тактику. За рахунок активних дій Ципко виграв перші чотири раунди, потім Мегі — завдяки роботі на дистанції у трьох раундах — вирівняв ситуацію, пускаючи у хід при зближенні лоба й маківку. Тому Віталій не прагнув завершити поєдинок нокаутом, а, уважно стежачи за рукою й черепом суперника, набирав очки. Суддівським рішенням — 115:113, 115:114, 114:115 — чемпіоном Європи у напівсередній вазі (до 76 кг) було оголошено саме Віталія Ципка.

Незважаючи на те, що козаки були підданими короля Речі Посполитої, вони дуже часто проводили цілком самостійну політику. І залишили по собі репутацію значної сили, яку поважала і з якою рахувалася тодішня Європа.

Австрійським Габсбургам, які наприкінці XVI століття воювали з турками, вдалося 1594 року домовитися з козаками щодо їх походу до Молдови та Валахії, які перебували під протекторатом турецького султана. Очолив цей вдалий похід майбутній ватажок козацько-селянського повстання проти поляків Северин Наливайко, який з 12 тисячами козаків завдав молдаванам поразки, після чого місцевий господар тимчасово визнав владу Габсбургів. А козаки відтоді стали популярною мілітарною силою, здатною відіграти важливу роль у європейських справах.

Як уже повідомляла «УМ», у четвер позачергова генеральна асамблея Національного олімпійського комітету України обрала президентом НОК Сергія Бубку. Легендарний стрибун із жердиною прийшов на зміну своєму колишньому патрону по Партії регіонів — Віктору Януковичу. Щоправда, пертурбації в політичному виборі Бубки відбулися лише кілька днів тому, коли 41-річний спортсмен-функціонер-нардеп заявив, що виходить із парламентської фракції «Регіони України», тому що не хоче змішувати спорт із політикою. Хоча саме цим Сергій Назарович найактивніше займався минулої осені, коли разом з іншими спортсменами збирав у тодішньому Держкомспорті прес-конференції і проголошував підтримку Януковича на виборах Президента України. Але, як відомо, все тече, все змінюється. Тепер «синій» Бубка дещо змінив орієнтацію, намагаючись сподобатися новій — помаранчевій — владі.