Національний художній музей України — перший музей, який іде на розширення, реставрацію і розбудову. З держбюджету на це виділено 10 мільйонів гривень. Міська влада за сприяння вiце-прем’єра Миколи Томенка нещодавно передала-таки музею (через п'ять років!) приміщення на Інститутській, 3. Хоча до цього часу активно обіцяла ті руїни Музею історії Києва. Про нововведення в музеї, музейників, відвідувачів та музейну справу «УМ» спілкувалася з директором НХМУ Анатолієм Мельником. Була вісімнадцята година, Анатолій Іванович саме закінчував ділову зустріч. Серед картин Івана Марчука, Сергія Шишка, Любомира Медвідя, ескізів музейного альбому на масивному дубовому столі та прив'ялих соняхів ( це був той самий день, коли спека стояла за тридцять!) ми почали розмову.

Останнім часом в Україні стало модно звинувачувати. У кілерстві, зрадництві, продажності etc. В останньому скандалі (місце баталій — Одеська кіностудія) пролунало нове смачне слово — «шовінізм». Шовіністкою обізвали українську режисерку Єву Нейман її ж колеги. Причиною, за великим рахунком, стала банальна заздрість: Міністерство культури і туризму схвалило сценарій до нового фільму «Біла ріка» Єви Нейман і взялося частково фінансувати цей проект. Як тільки новина докотилася до Одеси (а це сталося 21 липня), худрада Одеської кіностудії «на знак протесту» саморозпустилася. А десять режисерів, драматургів та організаторів кіновиробництва, які входили в цю раду, оголосили про складання своїх повноважень. Ці повноваження зводилися до того, щоб переглядати відзнятий матеріал і висловлювати свою думку з цього приводу, повідомили «УМ» у приймальні Одеської кіностудії.

Кілька місяців тому по найбільших містах Росії роз'їжджали авто з пробитими дахами. У дірках застрягли букви «Д», «У», «Р», «А». Іномарки були страшенно дорогі, а букви — неймовірно великі. Потім Москвою почали гуляти дівулі з написами на білих курточках «Дура». Дівчата на зупинках обклеювали папірцями з написом «Дура» найдорожчі машини. А одного ранку москвичі прокинулися і біля кожного під'їзду, клумби та пивної ятки побачили безліч білих повітряних кульок із написом «Дура». Народні кмітливці вирішили: якийсь олігарх мститься коханці. Але після презентації в кінотеатрі «Пушкінський» трагікомедії «Дура» все стало зрозуміло. Крім одного — скільки ж грошей на розкрутку фільму пішло в режисера і продюсера Макса Коростишевського?

У канадському місті Кімберлі ( Британська Колумбія ) 644 акордеоністи зібралися у місцевому Палаці спорту і побили рекорд Книги Гіннесса на найбільший у світі оркестр акордеоністів. Подія сталася 7 липня на 31-му Міжнародному фестивалі акордеоністів. Фест — найбільший на континенті — відкрив сольним концертом наш земляк Ігор Завадський.

Будень. У читальному залі Парламентської бібліотеки, а саме у її філії на Боричевому узвозі, 13, як завжди, людно. Раптом одна зі стін у коридорі починає скрипіти, на голови читачів, стверджувала потім охорона, сиплеться штукатурка. Поки «стражі порядку» отримали наказ із центрального корпусу евакуювати людей, часу пройшло немало. Тоді, коли останній читач покидав залу, в тріщини, які з'явились у коридорі, можна було просунути олівець. На щастя, жертв нема, книжкові фонди теж не постраждали.

Віктор Ющенко дав доручення Міністерству культури і туризму та Державному управлінню справами змінити зміст і форму Палацу мистецтв «Український дім». Як заявив учора на прес-конференції в «Українському домі» керівник державного управління справами Ігор Тарасюк, «білий мармур, яким оббитий «Український дім», ніяк не поєднується з українською культурою. Тому форму цього будинку треба змінити. Була навіть така пропозиція зробити «Український дім» у формі писанки.

XIV Міжнародний фестиваль мистецтв «Слов'янський базар у Вітебську» стартує 15 серпня. Виконавцям, які потраплять цього року до Білорусі, неймовірно пощастило. Тому що вперше за сорок років існування Міжнародної федерації фестивальних організацій (FIDOF), до якої вже сім років входить «Слов'янський базар», її асамблея пройде у Вітебську (зазвичай проводиться в Канні), і продюсери та імпресаріо з 19 країн світу закинуть свої сіті серед фестивальної публіки. Українською прикрасою фесту стане Володимир Гришко, почесне місце — в журі. День України відбудеться 18 липня в «ямі», так на сленгу вітебчани називають престижний Літній амфітеатр. У гала-концерті майстрів мистецтв України «Повернення в майбутнє» виступлять Ніна Матвієнко, «Океан Ельзи», «Скрябін», хор ім. Верьовки, «Друга ріка», «Немо», Катя Чілі, Гайтана і сама міністр культури Оксана Білозір. Зрештою, все це фасад, блискучі лаштунки, за якими — хто б сумнівався — у нас знову скандал. Бочка дьогтю в ложці меду. А саме — заміна конкурсантів. Просто перед фінішем. Без конкурсного відбору і запізно поданими заявками. Одне слово, як завжди.
«УМ» має докази, що на місті Михайла Оленюка і Вадима Панкратова, безперечно талановитих хлопчиків, про що говорять їхні перемоги, у дитячому конкурсі мають бути інші талановиті діти — Ганна Стрижак (тезка, але не родичка кореспондента «УМ»!) і Діана Мірошниченко. Вони пройшли конкурсний відбір, їхні прізвища були затверджені міністерською печаткою і заявлені у вітебській програмі. Історія того, як відбулася підміна конкурсантів, нагадує справжній детектив.

Лідер гурту «ДДТ» Юрій Шевчук прилетів до Києва в одному літаку з Олександром Ликовим (Казановою з «Ментів»). До клубу «44» прийшов із Олегом Карамазовим ( той «розкручуватиме» новий альбом «ДДТ» в Україні. «ДДТ», в свою чергу, зробили реверанс перед «карамазами» — запросили їх на фестиваль «Нашестя», який відбудеться 6 серпня).
Новий альбом «Пропавший без вести» Шевчук презентував разом із шоуменом Костем Дудком. Як ввічливий гість, похвалив Київ, на запитання журналістів про харчування і готель відповів: «Я не Макаревич, їм те, що дають». Поводився досить невимушено, навіть із гумором відповідав на профанські запитання деяких журналістів.

Сьогодні акордеоністи в Україні — як рідкісний вид метелика: про них мало хто знає, але вони є. Якщо запитати на Хрещатику в перехожого, кого з наших акордеоністів ви знаєте, відповідь буде в кращому випадку: «Ян Табачник». Ні дисків, ні якісної розкрутки, а симфонічний оркестр у великій залі — як недоступна мрія. Ви не уявляєте, наскільки приємно було ввечері перед Трійцею, в холодну зливу, прибігти на концерт Ігоря Завадського в Будинок актора і побачити повну залу. На вході нас зустрічали дівчата, що рекламували якийсь смачний, а головне — гарячий чай. Усі квитки (по тридцять гривень) уже розкупили. Під скляними дверима тулилися «зайці», що сподівалися, хоч стоячи, почути молодого й амбіційного акордеоніста.

Той сонячний прохолодний день пасував для прогулянки Маріїнським парком чи поїздки по Дніпру. Я скоро переконалася: так і треба було зробити. Дехто сприйме ці слова як святотатство. Адже йдеться про «круглий стіл» «Українська культура і світ» в Академії мистецтв. Та ще й тривалістю в чотири з половиною години. Але... може, тому що, коли всі повторюють одне слово, його значення трохи стирається... чи тому що не прийшли запрошені Микола Томенко, Наталка Конончук, Ігор Стрембіцький, а організатори не запросили багатьох, хто реально просуває нашу культуру в світі (хоч би того ж Олега Скрипку, Влада Троїцького, Юрія Андруховича etс), «круглий стіл» мені нагадав розмову пацієнтів, які мають різновиди однієї хвороби, перед кабінетом лікаря.