...На Донбасі навіть казки дітям розповідають не свої, місцеві, а ті, що почерпнуті в книжках. Але не може бути такого, щоб цей багатющий край не мав власної міфології. Збирач і дослідник шахтарського фольклору Євген Коновалов довів: у шахтарів — повно своїх легенд. Просто вони їх трохи призабули, а він — нагадав.
Дивний різновид бізнесу з’явився на Луганщині. Метою його представників є не так отримання прибутку від власного господарювання, як перешкоджання в цьому іншим підприємцям. Хоча, можна припустити, зиск від подібного роду діяльності «винахідники» таки отримують. І чималий.
У центрі Луганська, у сквері імені «Молодої гвардії», буде встановлено пам’ятник поетесі Тетяні Снєжиній. Таку радісну звістку для шанувальників таланту піснярки повідомила прес–служба Луганської міської ради.
Пожежа у Піщаному лісництві Новоайдарського державного лісомисливського господарства спалахнула 28 липня о 12.35. За словами очевидців, вогонь сунув на село Щедрищеве з боку Сіверськодонецька. Уже за кілька годин вогонь поширився на площі 160 гектарів, а потім перекинувся далі — у Кремінський район, де пожежа охопила ще 60 га лісу. Для боротьби з вогняною стихією мобілізували 36 одиниць спеціальної техніки та 300 співробітників МНС із Сіверськодонецька, Лисичанська, Рубіжного, Кремінної, а також сили і засоби Луганського обласного лісового господарства. Згодом до них приєдналися загони підрозділів МНС Донецької та Харківської областей і 259 співробітників МВС, у тому числі курсанти Луганського університету внутрішніх справ імені Дідоренка. У Кремінському районі на допомогу рятувальникам прийшли 150 місцевих мешканців із лопатами. Гасили пожежу й з гелікоптерів.
Торік «УМ» розповідала про загрозу африканської чуми свиней, що насувалася з боку Ростовської області, і про заходи, які вживалися луганською ветеринарною владою, аби зупинити хворобу на кордоні. Дякувати Богу, тоді небезпеки вдалося уникнути. Але сьогодні вона підступила ще на крок ближче. Спалахи цієї смертельної для свиней хвороби зафіксовані на Донщині всього за якихось чотири кілометри від нашої території. Чи відіб’є навалу Україна за теперішньої влади? Не виключено, цього разу їй це не вдасться.
Мерія Ровеньок б’є на сполох: за останні три місяці навколо міста виникли десятки копанок. Проблема не нова — правоохоронці регулярно звітують про закриття чергової нелегальної копальні. Але настільки рясно вони ще ніколи не вкривали землі шахтарського краю. При тому, що проблемою, здається, стурбовані всі. Аж до облради, яка заради цього навіть відволіклася від «професійної» боротьби з українською мовою.
Жнива 2010 року аграрне начальство Луганщини зустрічає зі змішаними почуттями. З одного боку, врожай вимальовується цілком пристойний. З іншого — в чотирьох районах на півночі області озимину мало не загубила льодова кірка. Як розповів начальник управління рослинництва Головного управління агропромислового виробництва Микола Мірошниченко, вона протрималася на посівах два місяці поспіль. Пересівати вже було пізно. Після того як кірка розтанула, здавалося, рослини одужали. Хворіти вони почали, коли пішли в колосся. Тепер на постраждалих територіях більше 20 центнерів з гектара не очікують.
Понад 500 тисяч гривень — кошти підприємства житлово–комунального господарства привласнили непорядні чиновники, використавши комп’ютерне програмування та комп’ютерну базу даних особових рахунків абонентів.
Сільський туризм на Луганщині можна охарактеризувати як двічі «зелений». І в сенсі близькості до природи, і — через його недозрілість. Принаймні порівняно з тими регіонами, де він існував навіть за часів соціалізму: в Карпатах, на узбережжі Чорного й Азовського морів. Тож представляючи на недавній луганській виставці «Зелена брама» свою садибу «Дім, закутаний в теплінь», її хазяйка Віра Аннусова дуже здивувала одного чиновника облдержадміністрації: «Підходить: «А это что? Вы из Западной Украины специально сюда приехали?» — Ні, ми з Луганщини — «Как?! Я знаю, что в Голландии есть зеленый туризм, что в Польше — знаю. Ну, в Западной Украине. Но чтобы на Луганщине?!!»
Зо 20 років тому Микола Тарасенко був відомим археологом, працював у Нікарагуа, де навіть зробив відкриття, що перевертає уявлення про залюднення Американського континенту. А потім повернувся на Луганщину. Оселився самітником на горі у Ведмежому байраці, подалі від гамірного життя. Сьогодні в цьому поселенні вже мешкає більше десяти людей...
