Москва визнала нашу окремішність, бо ж хотіла знищити і пам'ятник видатному історикові Михайлові Грушевському, котрий на початку ХХ століття науково довів про самобутній розвиток української нації, зовсім відмінний від московської.

Повідомлення про відкриття кримінального провадження проти генерала Сергія Кривоноса в зв’язку з його участю в організації оборони київського аеропорта «Жуляни» в перші дні широкомасштабного російського вторгнення викликало в соціальних мережах бурхливу реакцію.

Кольористика бойових хоругов київських князів, як відомо, синьо-жовта – золотий тризуб на синьому полі. Тобто, вже тоді над Москвою повівали синьо-жовті прапори, що символізували її приналежність до Русі з центром у Києві.

Злочини путінської армії в Україні, яких жахається весь цивілізований світ, природно, викликають праведний гнів нашого суспільства проти росіян. Тому й не дивно, що в Україні розгортається масовий рух за вилучення із суспільної свідомості всіх наративів «русского мира».

Приводом для цього стала інформація про несподіване рішення комісії з перейменувань при Київраді присвоїти площі Льва Толстого ім’я гетьмана Скоропадського, вулиця котрого знаходиться поруч у центрі столиці України. Того Скоропадського, що не спромігся опанувати українську

Українська держава час від часу звертається до світової громадськості з проханням визнати Голодомор 1932 – 1933 років геноцидом українського народу. Особливо важливо в цьому плані одержати підтримку такої впливової європейської держави, як Німеччина.

Уже з давніх часів знавці військового мистецтва підмітили характерну обставину: майже наполовину успіх бойових операцій залежить від уміння ослабити ворога, роз’єднавши його, знайшовши в його стані прихильників.

Чомусь ніхто не згадує про те, що угорці можуть мати й підспудний, невидимий на око, цілком природний солідаризм з росіянами й співчувати їм, адже вони історично набагато ближче споріднені, ніж ми чи інші їхні європейські сусіди.

Ще не відомо, коли закінчиться російська агресія проти нашої країни, а впевнені у своїй перемозі українці вже розробляють плани відбудови зруйнованих міст і сіл.

Так, українці пам'ятають тих, хто до них був прихильний сто років тому і протягом ХХ століття. Водночас вони оцінюють і приязних до себе сьогодні.