Уся Україна ще не встигла відійти від реготу, викликаного переглядом в інтернеті відео з міським головою Харкова Михайлом Добкіним та секретарем міськради Геннадієм Кернесом (ідеться про робочі матеріали запису звернення Добкіна до городян: недолугий мер не може нормально прочитати підготовлений для нього текст, постійно матюкається, але ще більше нецензурної й обурливої лексики вживає Кернес, котрий, як видно, керує Добкіним у вельми брутальній формі). І ось у Харкові визрів черговий скандал, пов’язаний із секретарем міської ради. Депутат В’ячеслав Картавих позавчора скликав термінову прес–конференцію і в прямому телеефірі повідомив про те, що на нього готується замах. Картавих не виключає провокацій у вигляді підкинутих «речдоків». І за всім цим стоятиме, з його точки зору, все той же невгамовний Кернес, раніше відомий як «авторитет Гепа».

Про те, що у Служби безпеки є великі претензії до фінансової діяльності Харківського авіапідприємства, стало відомо на початку року. Тоді співробітники СБУ провели комплексну перевірку заводу і виступили з досить резонансним повідомленням: керівники ХАЗу, зловживаючи службовим становищем, доводять авіагігант до банкрутства. Згодом було порушено кримінальну справу за фактом зловживання, а сам Павло Науменко у присутності міністра промислової політики, який приїхав розбиратися по суті справи, подав у відставку за станом здоров’я. До завершення контракту з галузевим міністерством у гендиректора залишалося кілька місяців. Але урядовці пішли йому назустріч, призначивши виконуючим обов’язки керівника підприємства Сергія Задорожного.

Сьогодні вона скрізь — на вуличних бігбордах і лайтбоксах, у телевізійних роликах, поштових скриньках, на мітингах, людях, автобусах. Її не вимкнеш, не спалиш, не виметеш. Вона призначена ніби для нас, проте існує в якомусь паралельному світі окремим життям, від чого стає ще нестерпнішою. Аби врятувати свої мізки від божевілля, ми скоро перестанемо вмикати телевізор взагалі. Але, як стверджують психологи, — це зовсім не вихід. Тоді піарники і політтехнологи вигадають для неї ще більш підступну форму подачі і під галас чергових виборів таки збудуть свій товар. А, між іншим, питання: «Наскільки безпечне для нашого психологічного здоров’я засилля політичної реклами?» має досить невтішну відповідь.

Світ матеріальної реальності трохи втомив і навіть набрид. Люди активно шукають спосіб розширити кордони власної уяви про себе та Всесвіт і масово скуповують фантастику. Її формат дозволяє відповісти на деякі насущні питання, повернути хід історії, змоделювати майбутнє, і при цьому не отримати «на горіхи» від нуднувато педантичних науковців. Можливо, саме тому інтерес до харківського конвенту «Зоряний міст» зростає з фантастичною швидкістю.

Сотні гостей із тридцяти країн світу — ця статистика для «Зоряного мосту» вже кілька років поспіль залишається незмінною. Фестиваль став щорічною традицією харківського вересня, його люблять, обожнюють, чекають. Цього року все як завжди (голосування за кращу книжкову новинку, робота дев’яти науково­літературних секцій, благодійні та розважальні програми), з тією лише різницею, що крапку у дійстві не поставить звичний для фесту галаконцерт. Організатори побоюються, аби на майдан Свободи разом із любителями фантастики не прибули різнопрапорними колонами учасники передвиборчого марафону. Подібний випад, на їхню думку, може внести елемент буденності у цілому феєричне дійство.

Минулого тижня Харківська облрада, всупереч логіці, таки затвердила обласну програму «Земля — людям». Жоден з депутатів не посмів проголосувати проти популістських, але таких привабливих обіцянок: 98 народних обранців були за, 11 утрималось.
Про те, що вся вільна земля у прилеглих до обласного центру районах викуплена вже давно і за великі гроші, харків’яни і чули, і бачать — розкішні котеджі заможних городян з усіх боків оточили мегаполіс. Але як тільки голова обласної ради Василь Салигін пообіцяв місяць тому усім бажаючим по 25 соток у 25–кілометровій зоні Харкова, людей раптом зрадило відчуття реальності. Вони вірять, що перед виборами може матеріалізуватися навіть земельне диво і добровільно шикуються у багатотисячні черги.

Людей, яких десять років тому вітчизняні підприємства масово виштовхували на вулицю без вихідної допомоги, лякала не тільки перспектива голоду. По той бік прохідної вони залишали друзів, дешеві путівки на море, скромні, але гарантовані обіди в заводських їдальнях, корпоративні вечірки у передсвяткові дні і взагалі цілий світ, що, власне, і був їхнім життям. З того часу, здається, минула вже ціла епоха. На зміну соціалістичній прийшла ринкова економіка, що традиційно потребує кваліфікованих кадрів. Але, як з’ясувалося кілька років тому, суто житейські уподобання потенційних робітників за цей час ніскільки не змінилися. На завод і тепер можна заманити людей лише разом зі старим, а то і набагато повнішим соціальним пакетом.

Змагання учасників передвиборчого марафону за можливість першими скасувати депутатську недоторканність завершується перемогою, власне, автора ціє ідеї. Учора в Харкові Президент Віктор Ющенко підписав листа, яким наблизив кінець цієї дискусії. «Ми ліквідуємо ту політичнку касту, яка дуже багато років спекулювала на тілі громадян, — сказав він. — Звідси беруть початок спекуляції приватизаційними процесами, звідси беруться спекуляції або злочини земельних процесів. Усі латифундисти в певних місцях сидять, які прикриті добре імунiтетом і можуть й далі чинити ці брудні справи. Звідси — тіньова природа ПДВ, звідси багато є речей, з якими якщо хочемо раз і назавжди розпрощатися, ми повинні перш за все зафіксувати принцип «закон один для всіх».

У Харкові — «колекційний» бум. Люди збирають усе — картини, монети, поштові листівки, зброю, Георгієвські хрести, старі фотографії, фарфорові статуетки і навіть фантики від цукерок. Давнина манить, розчулює до сліз, спустошує гаманці і засмоктує, як фатальна трясовина. Невинне хобі з часом навіть для дуже успішної людини може стати справою усього життя, потіснивши решту її інтересів. Нерідко зібрання таких колекціонерів настільки ідейно і тематично виважені, що за історичною і культурною цінністю можуть сміливо конкурувати з експозиціями діючих музеїв. Саме тому на зміну «колекційному» буму в Харкові вже готовий прийти бум музейний. Бракує лише такої «дрібниці», як дах та стіни, що гарантували б раритетам надійну охорону, постійну прописку в місті й вільний доступ для огляду.

Вчені Харківського інституту монокристалів разом із чеськими колегами розробили технологію виробництва прозорої броні, яка здатна витримати удар бронебійної кулі. Новий матеріал набагато легший від уже існуючих аналогів. До того ж, при товщині всього лише 25-35 міліметрів, нічим не поступається міцністю 80-міліметровій сталі, з якої виготовляють сучасні бронежилети.