Нестримне бажання людини прискорити свій рух у просторі змусило її створити колесо, крило літака, реактивний двигун. Планетою тепер уже мало хто ходить пішки. До того ж із кожним роком зростає число достойників, які прагнуть мати не громадські, а персональні транспортні засоби. Як результат, тиснява на дорогах стала настільки звичною і проблемною, що чергове, і знову ж таки, нестримне бажання злетіти над нею може матеріалізуватися за допомогою надлегких літальних апаратів. На думку фахівців авіагалузі, не за горами той час, коли добрий відсоток заможних автолюбителів пересяде на вертольоти. Україна, як авіабудівна дер­жава, має всі шанси заробити на новій тенденції добрі гроші і славу. Якщо, за усталеною традицією новітньої історії, не проґавить свій шанс.

Спочатку Харків, потім Москва. Вперше за останні три роки відомий дизайнер одягу Костянтин Пономарьов влаштував прем’єрний показ нової колекції не в одній зі столиць, а в рідному місті, пропагуючи тим самим популярний нині місцевий бренд «Модно жити в Харкові». На закритій вечірці на 600 гостей модельєр продемонстрував моделі, навіяні кінематографічними образами раннього Антоніо Бандераса у фільмах іспанського режисера Педро Альмодовара.

Укази Президента, соціальна реклама і збільшення розмірів фінансової допомоги прийомним сім’ям таки викликали в країні моду на усиновлену дитину. Українці стали набагато частіше брати на виховання сиріт. У Харківському регіоні невдовзі почне працювати навіть спеціально створена комісія, яка спробує вирішити подальшу долю інтернатівських закладів, адже дітей тут із кожним роком стає все менше. Директори останніх кажуть, що сиротинцям наразі справді потрібні нові штатні розклади, але радять у процесі чергового реформування не вихлюпнути з водою дитину.

У Куп’янському районі Харківської області — надзвичайна подія. Чотири дні тому тут вийшов із ладу місцевий водогін, але ремонтна бригада й понині не може знайти місце прориву. Ситуація ускладнюється тим, що централізованій мережі водопостачання у Лісовій Стінці немає альтернативи. Тобто біля жодного зі 180 дворів, де проживає 535 осіб, не вирито криниці.

Днями Прем’єр–міністр Юлія Тимошенко вкотре підтвердила свої плани терміново приватизувати низку великих українських підприємств. Фахівці б’ють на сполох: до переліку потрапили стратегічні об’єкти, що мають безпосередній вплив на безпеку країни. Яскравий приклад — харківський «Турбоатом».
Власне кажучи, привид аукціонного молотка над ним витає вже так давно, що боротьба з цим безтілесним, але загрозливим духом стала для підприємства замалим не частиною високотехнологічного виробничого процесу. Пам’ятається, відбивали атаку і дрібних прохіндеїв, які прагнули відкусити від акціонерного пирога по маленькому шматочку, і великих гравців енергетичного ринку, що за протекції столичних управлінців готові були проковтнути одразу все заводське господарство за ціною престижної іномарки. Досі ніби щастило — до чужих рук відпливло лише 25 відсотків акцій. І ось на тобі, нова проблема. Причому несподівана і скандальна.

Справжню дизайнерську «бомбу» готують чиновники Харківського міськвиконкому до Дня міста. Цього року вони запланували перетворити задвірки Червоношкільної набережної на модерний куточок міського дозвілля. Цікаво, що авторами сміливого проекту стали не маститі зодчі, а шестеро студентів Харківської академії міського господарства, якими керували викладачі кафедри архітектури і ландшафтного проектування ВНЗ.

Метушня навколо харківського метрополітену чимось нагадує розминку владних та бізнесових еліт міста перед битвою за крісло міського голови. Принаймні у неї дружно втяглися одні й ті ж дійові особи. Тобто команда теперішнього мера — «регіонала» Михайла Добкіна — з одного боку, та концерн АВЕК, яким опікується потенційний претендент на цю посаду, БЮТівець Олександр Фельдман — з другого. Колегу по демократичній коаліції у битві за метро (і, вірогідно, за посаду мера) підтримує голова облдержадміністрації Арсен Аваков. Причому ситуація зайшла так далеко, що сторони не менш дружно просять Київ виступити у ролі третейського судді.

Харківські екологи б’ють на сполох. Невідомі підприємці почали звозити на берег річки Уди будівельне сміття. Усе, що горить, вони спалюють, на решту нагортають землю. Як почне теплішати, канцерогенні рештки можуть потрапити до річки. І оскільки Уди впадає у Сіверський Донець, з якого п’є воду фактично весь Донбас, передбачити наслідки такої діяльності, в принципі, неважко.

Потужна аварія, що сталася у тепломережі, без перебільшення, заморозила одразу чотири дев’ятиповерхових гуртожитки аграрного ВНЗ. Студенти, які мають почати навчання 21 січня, скоріш за все поїдуть додому або візьмуться за серйозний ремонт. Адже навіть якщо слюсарям якимсь дивом і поталанить запустити до цього часу тепло, кімнати після зварювальних робіт та холоднечі тепер непридатні для нормального життя.

Учені вже давно довели, що знайома усім і, на перший погляд, абсолютно звичайна вода є ідеальним носієм інформації. Вона сама копіює структуру розчиненої в ній речовини, переймаючи її вла­стивості. А також реагує на молитву, музику, настрій людей, добре і лихе слово. Саме тому забруднена криниця таїть у собі недуги, а освячена словом Божим хрещенська вода — здоров’я і благодать.