Зінаїда Караван четвертий рік очолює Славутську районну організацію Українського товариства мисливців і рибалок. До того працювала єгерем. За період жіночого керівництва всуціль чоловіча організація зросла вдвічі і зараз налічує 659 членів, об’єднаних у 24 первинні колективи. Очолюють їх також люди дбайливі та відповідальні — голови сільрад, директори шкіл, спеціалісти сільського господарства. Надійними помічниками пані Зінаїди є і 26 громадських інспекторів, які спільно з міліцією борються з браконьєрством — влаштовують рейди, проводять роз’яснювальну роботу серед населення. Сама ж вона чи не найголовнішим у роботі вважає тісний зв’язок із людьми. Керівник знає кожного члена товариства, а також, де він живе, чим переймається. Це дозволяє швидко підняти мисливців на будь–яку корисну справу.

Напередодні Дня Перемоги у найбільшому з верховинських сіл Закарпаття — Колочаві — відбулася акція національного примирення ветеранів, які під час Другої світової війни воювали по різні боки фронту. Оскільки Закарпаття тоді входило до складу гортіївської Угорщини, то багато краян силоміць мобілізували до цієї союзної Гітлеру армії. Вони полягли під її прапорами. Зокрема, друга угорська армія майже повним складом загинула у луці Дону наприкінці 1942 р.

Незважаючи на досить прохолодну погоду, до Хотина з самого ранку з’їжджався народ. Травневі свята збіглися з відкриттям туристичного сезону на базі знаменитої Хотинської фортеці — одного з семи чудес України. Улюблене місце відпочинку багатьох буковинців давно приваблює своєю історичною цінністю туристів не тільки з України, а й з–за закордону. Тож на відкриття приїхали автобуси з туристами з Польщі, а також Києва. Гостей розважали шотландські лучники, команда Робіна Гуда, лицарі Камелоту, українські козаки. Своє мистецтво демонстрували майстри народної творчості, а на виставці–продажу кожен охочий міг придбати вишиванку, глечик, плетені речі чи вироби з дерева. А відомий на Буковині віртуозник глини на прізвище Гончар із села Кобалчин на Сокирянщині Чернівецької області провів майтер–клас, де продемонстрував, як ліпити горщики та тарелі.

Послання з XVIII століття відкопали в селищі Стеблів Корсунь–Шевченківського району під час відбудови Свято–Вознесенської церкви. Вона постане на горі Спаса, де ще в XVIII столітті був храм, у якому служили священиками спочатку батько Нечуя–Левицького — Семен Степанович, а пізніше — його дядько Амросій.

Услід за відновленням роботи в обласному центрі медвитверезника місцева влада наважилася на ще радикальніший крок у боротьбі з пияцтвом. Депутати міської ради ухвалили обмежити продажу алкогольних напоїв у магазинах із 11–ї до 22–ї години — та у закладах ресторанного типу — з 11–ї до 23–ї години. Чітко окреслено також і дозвільну територію реалізації спиртного навколо дошкільних і навчальних закладів, гуртожитків, об’єктів культури і спорту, вокзалів. А ще заборонено вживати будь–які збадьорюючі напої (зокрема й пиво) на вулицях, у парках і скверах.

На сесії Донецької обласної ради депутати спробували відшукати не тільки шляхи можливого протистояння фінансово–економічній кризі, а й розповсюдженню на території краю фашистської ідеології. Відтак з’явилася пропозиція створити спеціальну депутатську групу та звернутися до міського голови Донецька Олександра Лук’янченка з вимогою не допустити в місті реабілітації фашизму. З ініціативою виступила депутат від Блоку Наталії Вітренко Наталя Білоцерківська, яка дуже стурбована тим, що у Донецьку останнім часом активізувалися націоналістичні організації на кшталт «Патріот України».

Цьогорічне прибирання столичного Труханового острова стало унікальною подією, організованою фестивалем «Країна мрій» за підтримки Представництва ООН в Україні та компаній–підписантів Глобального договору. Таким чином, столичний суботник став для учасників справжнім святом: радістю світились обличчя дітлахів, поруч під етнічну музику пританцьовували їхні батьки, і всіх гріло по–весняному тепле сонце. Так незвично розпочалась унікальна для киян акція «Зелена толока».

Як уже писала «УМ», у лютому в Донецькому національному університеті, здавалося, розставили всі крапки над «і». Студентська конференція, а потім зібрання трудового колективу дружно проголосували проти перейменування (тільки один утримався). Причому педагоги й студенти неодноразово підкреслювали — вони не проти Василя Стуса, вони просто категорично проти того, аби університету надавали чиєсь ім’я. Пристрасті вже потроху почали влягатися, та проблема, як і передбачалося, виявилася «довгограючою». Тим більше що студенти ВНЗ, які поставили свої підписи (всього було зібрано більше півтисячі «автографів») під зверненням про перейменування університету, почали нарікати на певний тиск із боку адміністрації навчального закладу та правоохоронців. Найпершим про це заявив лідер ініціативної групи Станіслав Федорчук.

Минулої п’ятниці на сесії Кременчуцької міськради ухвалили рішення про недоцільність ліквідації пологового відділення другої міської лікарні. У ньому міськвиконкому рекомендовано терміново скасувати «ліквідаційний» наказ профільного відділу від 23 березня ц. р., а в бюджеті на наступний рік передбачити кошти на ремонт і належне оснащення правобережного «будинку лелеки» сучасним обладнанням. Згаданому рішенню передували не лише відомі читачам «УМ» пікетування мерії вагітними жінками (до речі, вони нагадали про себе і перед цією сесією. — Авт.), а й висновки одразу двох депутатських комісій.

Найсмачніша Україна, за версією ініціаторів створення цього кулінарного шедевра — представників заснованого колишнім директором Кременчуцького нафтопереробного заводу Володимиром Матициним Всеукраїнського благодійного фонду «Джерело Дніп­ра» — простяглася з заходу на схід на 340 сантиметрів, а з півночі на південь — на 267. Саме такі розміри зафіксували присутні при народженні присвяченого чемпіонату Європи з футболу дітища офіційні представники «Книги рекордів України».