Цікаво, коли б схаменулася українська влада, якби російська преса, поспішаючи похвалитися тим, що незабаром територія їхньої «вєлікой і могучєй» держави приросте ще одним клаптем української землі, не вибовкала «таємницю» про «насипні» роботи в Керченській протоці?

Наприкінці минулого тижня у Львові на редакцію газети «Молода Галичина» було скоєно напад, про що «УМ» вже повідомляла. Кілька молодиків у респіраторах зайшли до приміщення редакції і, застосовуючи сльозогінні та паралізуючі рідини до журналістів, потрощили офісну техніку. За фактом нападу порушено кримінальну справу.

Як уже повідомляла «УМ», міністр оборони Євген Марчук у вівторок відсторонив від виконання службових обов'язків свого заступника Олександра Данильчука в зв'язку з інцидентом у Головному військовому клінічному госпіталі в Києві. Як стало відомо газеті «Сегодня», насправді трапилося ось що: напередодні, за півгодини до опівночі, Данильчук намагався в нетверезому стані потрапити в один із корпусів шпиталю, що вилилося у конфлікт із персоналом. Пізній візитер на «Мерседесі» «зухвало, грубо, нецензурно сварився».

Повноваження СБУ продовжують розширюватися — і все це в рамках боротьби з тероризмом. На жаль, «Закон про боротьбу з тероризмом» був прийнятий, і це дало підстави не просто додати СБУ нових можливостей, а фактично зробити їх безмежними.

Хоча відповідних етнографічних досліджень ніхто не проводив (а якщо й проводив, то забув оприлюднити результати), серед значної частини обивателів побутує думка, буцімто євреї є мало не еталоном хитрості та спритності y справах, що стосуються чужих гаманців. Важко сказати, на чому вона грунтується — немає більш стійких інтернаціоналістів, ніж шахраї усіх мастей. Утім немає сенсу переконувати цих людей, але, може, їх потішить наступна історія, де саме євреї виступають як жертви аферистів, причому приналежність до богообраного народу була обов'язковою. А проти них діяв цілком інтернаціональний «дует». Щоправда, не зовсім традиційний.

Серед виробників так званої контрафактної продукції, судячи з усього, найбільшою популярністю — після горілки, звичайно — користуються акумуляторні батареї. Принаймні прес-служба Управління СБУ в Луганській області вже втретє за останні рік-півтора повідомляє про викриття співробітниками Служби підпільного цеху з виробництва таких батарей.

Минулих вихідних дещо полегшено зітхнули мешканці райцентру Пологи. Правоохоронці повідомили: за підозрою у згвалтуванні і вбивстві 27 вересня 13-річної дівчинки (тіло семикласниці знайшли у канаві стічних вод — понівеченим від знущань садиста) затримано 24-річного працівника місцевого заводу «Коагулянт».

38-річна мешканка Оржицького району працювала головним бухгалтером одного з місцевих підприємств. А за сумісництвом виконувала обов'язки головбуха ще й у районній організації кролівників. Посада у товаристві, що опікується власниками не тільки цінного хутра, видавалася більш ніж скромною. Хоча саме вона відкривала необмежені можливості для «тіньового» фінансового маневру.

Голландську спільноту збурило повідомлення про жорстоке побиття відвідувачки супермаркету. Як повідомляють голландські ЗМІ, працівники одного з амстердамських супермаркетів на смерть забили 43-річну жінку, яка вкрала в магазині банку пива та корм для котів.

Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського для Дніпропетровська — як «Арсенал» для Києва — завод-ветеран, завод-революціонер, завод-легенда. Його гігантська труба височіє над облцентром, вивергаючи в небо дим, і всі знають: «Петровка» (так коротко називають підприємство дніпропетровці) працює. Раніше в Дніпропетровську пояснювали: на цьому заводі починав свій трудовий шлях Григорій Іванович Петровський — депутат-більшовик, член четвертої російської Державної Думи, голова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету, на честь якого названо наше рідне, «не перше, але й не друге», місто в Україні.

Це зараз історики з'ясували, що малоосвічений робітник Петровський, як Нестор Шуфрич у нинішньому парламенті, був «призначений» виконавцем чужих ідей, рупором Леніна у Держдумі. Проте революційну легенду списали в утиль. Слідом за нею у приватизаційній гонитві хочуть списати за безцінь і саме легендарне підприємство, щодо якого розпочато процедуру банкрутства. Окрім того, ось уже четвертий місяць Фонд державного майна України ніяк не може продати 42-відсотковий пакет акцій цього флагмана радянської металургії. Кажуть, тугувато з інвесторами-покупцями. А тим часом вартість «петровського» майна тане як сніг навесні. Зовсім не випадково.