Лауреатом Нобелівської премії 2003 року в галузі літератури став південноафриканський письменник Джон Максвелл Кутзеє. Про це в четвер у Стокгольмі, традиційно о 13 годині за місцевим часом, у присутності великої кількості журналістів оголосив секретар Шведської академії Гораче Еньгдааль.

Наступне судове засідання у справі заарештованого в Іраку українського судна «Навстар 1» відбудеться в понеділок, 6 жовтня. Як уже повідомляла «УМ», наших моряків звинувачують у нелегальному ввезенні в Ірак більше тисячі тонн дизельного палива.

Позавчора в міністерстві оборони Росії відбулася нарада з питань модернізації Збройних сил РФ, але засідання вийшло далеко за межі «модернізації». Недарма на нараді були присутні президент Володимир Путін, голова його адміністрації, секретар РБ, директор ФСБ, голова генштабу, міністри, сенатори і депутати.

Американські фахівці визнали, що не змогли знайти в Іраку жодної зброї масового знищення. Більше того, не існує доказів, що Ірак мав наміри виробляти хімічну, біологічну та атомну зброю.

З «удільними князьками», як їх назвав сам кримський спікер Борис Дейч, розібралась одна жінка з Києва, але яка — заступник Генерального прокурора України Тетяна Корнюкова. За тиждень «відпрацювання» очолюваною нею бригадою Південного берега Криму в сіті» Генпрокуратури потрапили міський голова Алушти Олексій Нечаєв, селищні голови Сімеїза Микола Макаренко, Партеніта Костянтин Попандуполо, Алупки Валерій Андик, а ще головний архітектор Ялти Юрій Іванченко і приватний ялтинський нотаріус Юрій Єпифанов.

Директора конкурсу Горовиця Юрія Зільбермана серед інших директорів вирізняють відразу. «Той, хто бігає» — таким прізвиськом позаочі охрестили його іронічні журналісти. Зі своєю також не обділеною спринтерським талантом дирекцією він ще «далі, вище і сильніше» просунувся на шляху втілення задумів, про які ще півроку тому попереджала «Україна молода».

У Харкові вже є подібний монумент. А тепер і в Рівному, перед одним із корпусів Рівненського державного гуманітарного університету, постав пам'ятник учителеві за проектом місцевого скульптора Миколи Сівака.

«У ті часи далекі, тепер майже билинні» мені подобалися зовсім інші, ніж зараз, пісні Висоцького, й інші цитати з них, утім шкільне життя оточувало мене цитатами не з Висоцького, насамперед дурацькими — «Коммунизм — это молодость мира, и его возводить молодым», або «Вчитися, вчитися, вчитися...» (досі дивуюся, як з одного слова можна було зробити афоризм для всієї 250-мільйонної країни), або «Учитель, перед именем твоим позволь смиренно преклонить колени».

Класно в сімнадцять. Ти ще можеш стати, ким захочеш — спелеологом, косметологом, педіатром, кондитером, актрисою, телеведучою, хоч бухгалтером. Головне вибрати. А поки є час вибирати, можна кожен день передумувати: побув тиждень археологом — не сподобалося, подався думками в космонавти. Немає нічого неможливого. У тридцять два я знаю точно: мені вже ніколи не стати вчителькою української мови і літератури, про що я так мріяла все дитинство.

Усе, що приєднано до нашого берега, є нашим, вважають у Москві. І починають насипати косу, щоб з'єднати український острівець Тузла зі своєю Таманню. МЗС України вже сказало своє рішуче слово. З особливою тривогою за прецедентом стежить Японія: а що, як раптом надумаються росіяни насипати дамбу, приміром, до найближчого з японських островів.
Йдеться про крихітний острів Тузла, який, хоч і знаходиться всього за 5,5 км від російського берега, але є територією нашої держави — після адміністративного переділу 1941 року Тузлу передали Українській РСР. Передісторія наразі необхідна, щоб зрозуміти, як так і чому, власне, російські самоскиди в останні дні вивалюють щебінь на мілководдя, аби Тузлу з'єднати дамбою з материком і, перетворивши відтак острівець на півострів, назвати його ще однією «п'яддю російської землі». Отже, на початку минулого століття це була все-таки коса, яка піщаним серпом врізалася в Керченську протоку. У 1925-му сильні шторми розмили її, і коса перетворилася на дрібнесенький острівець. Упродовж півстоліття природа потрудилася на майбутнє благо України — морські хвилі збільшили невелику протоку між Тузлою та російською Таманню до п'яти з лишком кілометрів. Якщо без жартів, то саме по цій протоці прокладено було адміністративний кордон між УРСР та Російською Федерацією. Цього тижня Російська Федерація, ця територіально дуже маленька країна, вирішила крадькома «прирости» Тузлою.