Днями Росія офіційно занесла Україну до переліку країн, які не протидіють відмиванню «брудних» грошей, — до так званого «чорного списку» ФАТФ.

Україна періоду Кучми-2, прямуючи до Європи, дивним чином збилася на якісь африкано-латиноамериканські манівці: влада сильна тільки «під килимом», опозицію намагаються зробити «глухонімою», дорослі чоловіки плачуть від власної слабкості, державні ордени з іменами давньоруських князів брязкають на грудях чужоземних диктаторів. Але не все ще втрачено, адже головне, що при всьому цьому в нас — «унікальний виборець», якого «влада намагається купити кілограмом цукру чи гречки, подачками, а він потім викреслює її в бюлетенях у виборчій кабінці». Припускаю, що при цих словах не один такий виборець густо почервонів, однак Віктор Ющенко, якому належить ця цитата, щиро вірить у те, що український народ здатен відділити зерно від полови.

Споконвічна проблема української нафтово-бензинової залежності потроху «розсмоктується» — поки у столичних «кулуарах» тривають політичні дебати, «на місцях» шукають конкретні відповіді на паливне питання. Окрім нарощування вже існуючих потужностей для перевалки нафтопродуктів із суші на море, в Україні активно будують нові нафтотермінали. Один із таких найближчим часом запрацює в Іллічівську, на Одещині.

У Донецькій області СКМ (скорочена назва компанії «Систем Кепітал Менеджмент») за популярністю не поступається торговій марці київської «Оболоні». Ім’я господаря СКМ Ріната Ахметова, який, за даними зарубіжної преси, є найбагатшою людиною в Україні, шанують так само, як і славетну марку пива. Останнім часом СКМ укотре привернула до себе увагу в зв’язку з приватизацією ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (ЦГЗК). «Україна молода» раніше повідомляла про конфлікт, який розгорівся навколо придбання цього підприємства. Нагадаємо, що у січні 2001 року пакет акцій ЦГЗК у розмірі 25 відсотків плюс одна акція придбала у Фонду держмайна України американська Detroit Cold Rolling Company L. C., яка належить російському бізнесмену Льву Чорному. Однак уже у 2002 році ця компанія продала пакет акцій українському малому підприємству «Міжнародний діловий центр» (МДЦ). А через чотири місяці той самий пакет було продано компанії ЗАТ «Систем Кепітал Менеджмент». Нині компанії СКМ і МДЦ у судовому порядку борються за право володіти блокуючим 25-відсотковим пакетом акцій ЦГЗК. А пакет у розмірі 50 відсотків плюс одна акція, як і раніше, перебуває у власності державної акціонерної компанії «Укррудпром».

Дві доріжки слідів на кордоні виявили прикордонники застави «Висоцьк», що на Волині, минулої ночі. Вони привели охоронців рубежу до іномарки, яка застрягла в болоті.

Рівно рік тому протягом кількох днів — з 23 по 26 жовтня — увага всього світу була прикута до Театрального центру на Дубровці: під самісіньким носом Кремля понад 900 глядачів мюзиклу «Норд-Ост» стали заручниками формально чеченців, а насправді — російської політики щодо Ічкерії. Результати цього інциденту були не менше шокуючими, ніж сама акція, — внаслідок застосованого спецназівцями нервово-паралітичного газу загинуло 129 «в'язнів» Дубровки. Спочатку казали, що штурм рівнозначний смерті, а потім пішли на нього, показавши, що життя російських громадян — ніщо перед сумнівними інтересами держави. Серед заручників було 30 українців — це найбільша група іноземців, троє з них внаслідок операції зі звільнення заручників на Батьківщину живими не повернулися...

Заарештувати зловмисника, який погрожував підірвати бойову гранату в столичній кав'ярні на Печерському узвозі, вдалося вчора вночі київським правоохоронцям. На вуха міліцію поставив 20-річний безробітний полтавчанин, який навіть устиг витягнути з бойової гранати РГД-5 чеку. Що могло статися, якби не своєчасні дії правоохоронців, можна тільки здогадуватися, позаяк осколки від гранати такого типу розлітаються на 30 метрів.

Обтягнути всі будівлі, в яких проходять масові заходи й збирається багато людей, спеціальною захисною плівкою планує столична влада. Про це журналістам повідомив начальник Головного управління з питань надзвичайних ситуацій столиці Віталій Пшеничний. Утім обклеюватимуть таким ноу-хау будинки не для краси: «Після подій на Дубровці експертам стало зрозуміло, що дуже багато жертв — це часто навіть не ті люди, які були у заручниках, а випадкові перехожі, котрих поранило осколками від шибок», — пояснив Віталій Пшеничний.

Нещодавно у приміщенні Спілки письменників України видавничий центр «Такі справи» презентував своє нове видання — фотоальбом відомого археолога Бориса Михайлова «Кам'яна Могила — світова пам'ятка древньої культури в Україні». У цій книзі вперше вміщено фото стародавніх зображень — петрогліфів, якими рясніють стіни 65 досліджених на сьогодні гротів і печер унікального «храму племен і народів». Попередні поодинокі видання про Кам'яну Могилу ілюструвалися винятково перемальовками з наскельних малюнків. Адже сфотографувати їх було складно: гроти і печери засипані піском.

Днями моя знайома бідкалася, що загубила ключі й ледь не півночі провела під порогом власної квартири. Двоє чоловіків-сусідів кілька годин возилися з міцними дверима, доки не виламали «з м'ясом». «А чи не простіше було викликати рятувальників, які б зробили це акуратно і швидко?» — здивувалася я. «Так де ж їх шукати серед ночі, куди звонити?» — розгублено відповіла вона.
Хоча процес реформування нашої рятувальної служби, яка об'єдналася з пожежниками, триває вже понад рік, багато українців ще й досі не звиклися з думкою, що за з дитинства відомим телефоном «01» ми можемо замовити весь спектр «послуг» — не тільки врятувати своє і чуже життя, а й потрапити без ключів у власне житло чи й зняти переляканого кота, якого пси загнали на дерево...