У країні дедалі дужче «пахне» дочасними виборами, тому в регіонах почалося загравання з електоратом. Запоріжжя — не виняток, і місцеві філії політпартій і рухів наввипередки нагадують виборцям про своє існування.

За активну участь у суботнику 11 квітня міський голова Запоріжжя Євген Карташов «заплатив»... переломом ключиці і п’ятого ребра. Цей прикрий факт низка ЗМІ розтиражувала вчора як «невдалу спробу 66–річного запорізького мера освоїти байкерський мотоцикл», у результаті чого «Євген Карташов госпіталізований».

Завершилася перша установча сесія нової Тернопільської облради (нагадаємо, достроковим виборам до неї з «мукачівським синдромом» передував трирічний конфлікт між БЮТівцями та «нашоукраїнцями»). Як «УМ» уже повідомляла, абсолютним переможцем дочасних виборів (50 мандатів зі 120) стала «тягнибоківська» «Свобода», відтак саме її представника безальтернативно обрали головою ради.

Логічно, що жоден із гостей–журналістів і сьогодні не скаже «Сам бачив утаємничене». Пояснення дуже просте: група офіцерів у цивільному на чолі з генерал–майором Сергієм Берестом очікувано спрямувала зустріч у розмовно–інформаційний фарватер. Образно кажучи, «до вух текло, а на очі нічого не потрапило»! Зрештою, на те вона й СБУ... Тим паче що і почуте під час відвідин донедавна вельми утаємниченого відомства задовольнило мас–медійників. У ц­ьому контексті начальник управління пан Берест акцентував на специфіці служби: деяку інформацію дозволено оприлюднювати після судового рішення, іншу — по завершенні п’ятирічного терміну, а з деякої — знімати гриф секретності взагалі заборонено. З огляду на це співрозмовники журналістів уникали персоніфікації фігурантів навіть резонансних справ.

Квартет зловмисників не зра­джував своїй «спеціалізації» упродовж двох років, цуплячи на території Запорізької області винятково автомобілі марки «Ланос». Пояснення просте: один із членів організованого злочинного угруповання міг без проблем відключити сигналізацію, а також відкрити і завести цей легковик без ключів.

Влада досі не може визначитися: що гірше — дотувати «обрані» підприємства коштом інших чи залишити їх без підтримки, мовчки спостерігаючи за зростанням безробіття, зниженням соціального рівня людей. Перший метод — однозначно поганий, проти нього виступає більшість аналітиків. Пристати на другий — важке рішення для будь–якого керівника. Метод не казати «так» чи «ні» штовхає галузь до стагнації, а людей — на вулицю. Різке потепління наприкінці березня в козацькому краї, жартують мої земляки, викликане не стільки «циркулярами» матінки–природи, скільки пристрастями навколо ЗАлКу.

18 березня дизель–електричний підводний човен (ДЕПЧ)U01 «Запоріжжя» Військово–Морських сил України перевели від причалу 13–го ремонтного заводу Чорноморського флоту РФ і поставили в плавучий док. Українські моряки–підводники отримали ще одну надію на те, що їхня традиція не переведеться, а з допомогою старенької, але досить вдалої субмарини протриває до кращих часів, коли в уряду дійдуть руки і до своїх ВМС. Практично одночасно обізвалися й росіяни, які заявили про необхідність посилення Чорноморського флоту вісьмома–десятьма підводними човнами, у тому числі й найновішими. Збіг? А одночасно російські і проросійські ЗМІ хором заспівали що, мовляв, Україна реанімує замалим не консервну бляшанку, гіршу від човнів Другої світової. Та достатньо побіжного погляду на «паспортні» характеристики «Запоріжжя», аби зрозуміти, що хоча загалом човен застарів, він усе ще за деякими параметрами заткне за пояс російських конкурентів на Чорному морі. Але про все по порядку.

Квартет зловмисників не зраджував своїй «спеціалізації» упродовж двох років, цуплячи на території Запорізької області винятково автомобілі «Ланос». Пояснення просте: один із членів організованого злочинного угруповання міг безпроблемно, відключивши сигналізацію, відкрити і завести без ключів легковик.

Певен, що 24–річна господиня масажного салону у шкільні роки мала з історії України якщо не «двійку», то поблажливу «трієчку». Інакше б не паплюжила ім’я Насті Лісовської, яку кримські татари викрали з Рогатина і продали турецькому султану. У гаремі українка не опустилася до рівня сотень інших одалісок, а сама «полонила» Сулеймана ІІ. У статусі його дружини вона впливала на політику Османської імперії упродовж кількох десятиліть.