Зовсім різний настрій був у прихильників «гри гулліверів» — Києва та Одеси — після позавчорашніх єврокубкових матчів — перші сумували з приводу поразки своїх улюбленців у Пермі від місцевого «Урал-Грейта», а другі раділи перемозі муніципального баскетбольного клубу над французьким «Нансі», яка, до того ж, стала першим успіхом представників Південної Пальміри у нинішньому розіграші Кубка ФІБА-Європа.

Після завершення кар'єри Андрієм та Наталією Медведєвими українські шанувальники тенісу звернули увагу на досить численну плеяду молодих майстрів ракетки. Хто з них зможе хоча б наблизитися до слави іменитих попередників, сказати важко. Занадто багато часу витрачається на перші етапи кар'єри, де набираються перші рейтингові очки. Не так просто знайти спонсора, який повірить у спортсмена і перспективу повернення грошей і одержання дивідендів, що можливо лише за умови участі у турнірах АТР світової серії. Поки ж українські тенісисти перебувають у стадії наближення до мрії, тому кожне очко у нижчих за рівнем «челенджерах» має вагу золота. Приємно, що все частіше молодим талантам України надається шанс виступати у таких турнірах удома, не витрачаючи стартовий капітал на далекі вояжі.

До написання цих рядків мене спонукало видовище «класичного» донецького дербі 15-го туру поточного вищолігового українського футбольного чемпіонату. Такий собі контрольно-тренувальний матч підвищеної обопільної відповідальності у рамках офіційного турніру. Кількість єдиноборств на пальцях перерахуєш; офіційна статистика фолів — аж 15 штук на двох (через лупу, певне, рахували); аж 4 взяття воріт (кооперативних, як у нетрадиційних шахах); та все решта на рівні. Ніякого порівняння з матчами ветеранів із заздалегідь запланованим загальним фуршетом.

Як кого, а мене найбільше шокувала заява голови правління корпорації «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД) Сергія Тарути, зроблена з приводу торгів за акції Дніпровського металургійного заводу імені Дзержиського в інтерв'ю газеті «Дзеркало тижня». Пан Тарута стверджував у ньому, що сторона, яка програє, негайно ініціює процес банкрутства підприємства. З огляду на те, що ІСД уже скупив більшу частину боргів «Дзержинки», такі слова звучать як застереження. А точніше, як ультиматум. Зовні це виглядає як рукавичка, кинута Президенту України, який днями доручив Раді безпеки і оборони, Генеральній прокуратурі, МВС та СБУ вивчити проблему шкідливої практики доведення підприємств до банкрутства і виробити рекомендації для боротьби з цим явищем. Аж до притягнення винних до кримінальної віповідальності.

За всі часи існування людства вироби з алмазів завжди користувалися попитом і належали до найвишуканіших прикрас. Нагадаємо, алмаз — це не що інше як кристал вуглецю з ідеальною кристалічною решіткою, який «народився» у надрах земної поверхні або «виріс» штучно у лабораторному тиглі при температурі більшій за 1000 градусів. Саме цією будовою кристалічної решітки і пояснюються його властивості — унікальна міцність, твердість і хімічна стійкість.

Стаття народного депутата України Георгія Манчуленка під такою назвою, вміщена в газеті «Україна молода» 4 листопада, викликала широкий розголос серед читачів і, в першу чергу, серед фахівців, працівників цивільної авіації.

Будівля харківського Держпрому завжди була символом. Колись — революції у вітчизняній архітектурі, тепер — її глибокого занепаду. Факти свiдчать самі за себе. Грандіозну споруду фасадом завдовжки 300 метрів фахівці на початку минулого століття звели всього за два з половиною роки (1925—1928). Сьогодні ж, аби просто реставрувати будівлю, потрібен термін у чотири рази довший. Принаймні за умови, якщо потік державних коштів не зміліє до дріб'язку.

Під час візиту до Донецька надзвичайний і повноважний посол Республіки Білорусь в Україні Валентин Величко звернув увагу на стабільну економічну співпрацю з донеччанами. Приміром, до 70 відсотків білоруського машинобудування працює завдяки українському металу, серед якого немало саме донецького. А у недалекому майбутньому Донеччина не тільки експортуватиме сировину, а й налагодить складання білоруських автобусів МАЗ, що непогано зарекомендували себе на міських маршрутах.

Боротьба з телефонними «жартівниками», які анонімно повідомляють про вибухівку в тому чи іншому приміщенні, ведеться з перемінним успіхом, однак до конкретної відповідальності «терористів» досі здебільшого не доходить. Точніше, не доходило раніше, оскільки нещодавно в Маріуполі таки відбувся відповідний судовий процес і покарав одного з мешканців міста позбавленням волі.