Ірак, де виконують миротворчу місію наші вояки, — звісно, не курорт. Проте умови для наших хлопців там створюють що не день комфортнішi.

Престижному і солідному «Бах-фесту» Суми завдячують партитурам Йогана Себастьяна. Розбираючи ноти, в яких не було традиційних позначок для музикантів, піаніст, органіст Орест Коваль не тільки вивчив німецьку мову, а й заглибився у фуги до фанатизму, який вилився у фестиваль класичної музики.

Останнім часом набуває популярності бізнес із продажу зовсім незвичайного товару: хороших «легенд» для учасників позашлюбних стосунків. Спеціальні агенції вже є в Німеччині і Японії, коштують вони недешево, але чого не зробиш для домашнього спокою? Як зазначає газета «Дейлі телеграф», хороше алібі для дружини обходиться в суму порядку 160 доларів.

Міністр у справах національної політики Росії Володимир Зорін оголосив перші результати загального перепису населення, який відбувся у жовтні минулого року. В країні мешкають 142,5 млн. осіб — представники 160 народів і народностей, які розмовляють 120 мовами. У Росії мешкають 23 народи чисельністю більше 400 тисяч, з яких сім — чисельністю більше мільйона осіб. Це росіяни — 116 млн., татари — 5,5 млн., українці — 2,9 млн., башкири — 1,7 млн., чуваші — 1,6 млн., чеченці — 1,3 млн. та вірмени — 1,1 млн. Дивує мала кількість громадян Росії, які визнають себе українцями. За різними оцінками фахівців, у Росії мешкають від 6 до 10 млн. етнічних українців. Схоже, що асиміляція відбувається такими швидкими темпами, що до росіян відносять себе не лише українські емігранти другого та третього поколінь, а й представники першого покоління еміграції. Цiкаво, що 1,5 млн. мешканців Росії узагалі не знають своєї національності.

Планова зустріч представників Єврокомісії з українським істеблішментом у Києві проходила напозір тепліше, ніж можна було очікувати ще півтора місяця тому, коли Україна підписала угоди про ЄЕП і коли відбувся неефективний саміт Україна—ЄС у Ялті. Слід вважати, що поштовхом до сприйняття України під дещо іншим кутом зору став скандал навколо Тузли. Хоч член ЄК Кріс Паттен на зустрічі з Президентом Леонідом Кучмою запевняв учора, що «Євросоюз не розглядає відносини з Україною через призму відносин з Російською Федерацією».

«Донецький» сценарій «гостинної» зустрічі «наших українців» не давав підстав сумніватися в тому, що й на батьківщині лідера «НУ» без застосування брудних політичних технологій не обійдеться.
Провокації, покликані перешкодити роботі Форуму демократичних сил, почалися на Сумщині ще до приїзду Віктора Ющенка. «УМ» уже писала, що у наданні приміщень для проведення засідання було відмовлено. В організаціях заздалегідь проводилися «бесіди на теми моралі». А на центральному майдані, який таки мав прийняти форум, за день до того почали проводити «термінові» ремонтні роботи, загородивши для цього значну частину площі...

Скільки професій чи занять згадано у Новому Заповіті? Крамарі у храмі та римські легіонери, рибалки та «колеги» Марії-Магдалини, книжники та члени Синедріону, первосвященик Кайяфа та прокуратор іудейський Понтій Пілат... І, звісно ж, митарі, про яких у Біблії перекладу Івана Огієнка додається таке: «Митники» чи «митарі» — збирачі державного мита (податків), зненавиджені народом...».

Погодьтеся, мало хто вірив у те, що на третьому етапі Гран-прі з фігурного катання перемогу здобуде наша співвітчизниця Олена Ляшенко, та ще й яку! У Пекіні Олені вдалося здійснити справжній подвиг, адже перед довільною програмою вона перебувала лише на сьомому місці з більш ніж туманними перспективами. Таке буває рідко, але саме вирішальний виступ фігуристок чільної вісімки перевернув усе з ніг на голову (чи навпаки?) — майже всі фаворитки, надто ж лідерки змагань — японки Йосі Онда та Фумі Сугурі — наробили багато помилок, тоді як українка, чудово виконавши п'ять потрійних стрибків і подвійний аксель, стрибнула в буквальному розумінні вище голови.

Цей гра­ніт­ний кар'єр, роз­та­шо­ва­ний у Кри­ни­чан­сь­ко­му ра­йо­ні на Дніп­ро­пет­ров­щи­ні, справ­ді ди­хає іс­то­рі­єю. Хоч і не та­кою дав­ньою, але й не ко­рот­кою як для гір­ни­чо­го під­п­ри­єм­с­т­ва. Ще 1914 ро­ком да­ту­єть­ся по­ча­ток йо­го роз­роб­ки, ко­ли сти­хій­но ста­ли ви­до­бу­ва­ти ка­мінь для ви­роб­ниц­т­ва бор­дю­рів та жо­рен для мли­нів. Піз­ні­ше ек­с­к­лю­зив­ний ка­мінь роз­би­ра­ли на зна­ме­ни­ті хра­ми й пам'ят­ни­ки ра­дян­сь­ких вождiв, а сьо­год­ні кар'єр — за­топ­ле­ний — мо­же хі­ба що мов­ч­ки зга­ду­ва­ти слав­ну ста­ро­ви­ну.

Сьогодні його називають не інакше, як другим Тарковським. Учора цьогорічного тріумфатора Венеціанського кінофестивалю не знав ніхто. Кияни, як і кіномани з інших міст та країн, з Андрієм Звягінцевим та його «Поверненням» познайомилися заочно — емоції від «Повернення», якими рефлексували екрани телевізорів та газетні шпальти, були настільки потужними, що не повірити їм не було жодної причини. Образ генія нової кінодоби та його безперечного шедевру інтригував і вабив до нестерпності — пошук прізвища Звягінцев в інтернеті виявився більш ніж плідним, а видані сайти були проштудійовані запоєм, — і ось легенда нарешті матеріалізувалася.