Столичні комунальники не встигають прибирати опале листя. І якщо центральна вулиця столиці завжди виглядає парадно, то околиці до зимового періоду майже не готові. Приміром, біля борщагівських будинків досі стоять міні-звалища почорнілого листя й трави, а в деяких закутках спальних районів навести порядок двірники не встигли взагалі. Водночас на місто з дня на день впадуть морози, а там — і до снігу недалеко, ось тоді листяний покрив разом з іншим сміттям комунальникам вже доведеться не вимітати, а відшкрібати з асфальту. «Над вирішенням цієї проблеми ми б'ємося кілька років, перевозити таке сміття нашими вантажiвками недоцільно, по дорозі більше розгубиться. А яма для компостування листя, яке можна було б безвідходно перетворювати на добриво для квітників, діє тільки в Шевченківському районі столиці», — пояснив «УМ» начальник Головного управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном столиці Сергій Рюмшин.

Учора мені довелося бути свідком невеликого інциденту. Мою увагу в столичному Центральному парку ім. Шевченка привернули п'ятеро здоровенних міліціонерів, котрі iз серйозним виразом облич спалювали щось на бруківці. А мале худюще пацаня з величезними чорними очима, плачучи, дивилося на «ментів» так, ніби дядьки цукерку відібрали. Мені малого навіть шкода якось стало, аж поки не розгледіла, що спалювали міліціонери — на землі дотлівав пакетик із клеєм...

З грудня цього року затяті порушники правил дорожнього руху почуватимуться не так привільно, принаймні на київських дорогах. Влаштувати «солодке» життя їм обіцяє Київська міська державна адміністрація, в планах якої — встановити камери відеоспостереження за рухом транспорту на столичних дорогах. «Нашпигувати» такими «вічками» для стеження київські автостради правоохоронці збираються вже до квітня 2004 року. Про це журналістам повідомив депутат Київської міської ради Микола Бойчук.

У київському Михайлівському Золотоверхому соборі завтра відбудеться урочисте богослужіння з нагоди храмового свята, яке очолить святійший патріарх Філарет, буде хресна хода і благодійний концерт, на якому звучатимуть церковні піснеспіви.

Минулого тижня у столичному Кловському ліцеї відбулася презентація книжки відомого дитячого письменника Януша Корчака «На самоті з Богом. Молитви тих, котрі не моляться», створеної у 1920-х і цього року вперше видрукуваної українською мовою у видавництві «Дух і Літера». Перекладач «Молитов», поет, постiйний автор «УМ» Олександр Ірванець має педагогічну освіту, у нього за плечима вісім років учителювання. «Корчак завжди був у моєму «пантеоні», — розповідає Олександр. — Це мислитель і тонкий поет, і я вважаю, що подальша польська поезія має в основі його філософію». «Молитви» — це близько двадцяти поезій у прозі, у яких педагог і письменник, а радше дбайливий садівник у винограднику людства, перевтілюється то в бунтівника, то в старого, то в легковажну жінку, то в хлопчину — у пошукові Того, хто є Батьком для всіх. «Таємничі нашепти душі, що вона їх сама собі повідає, нанизав я на сюжети молитов. Знаю, що всяке творіння мусить собою до Бога й від Бога до себе увесь світ пронизати. Знаю. І від того маю я певність: Ти мені допоможеш, Боже», — така коротенька Корчакова передмова до цієї збірки.

21 листопада православні відзначають Собор святого архістратига Михаїла та інших небесних сил безплотних — архангелів Гавриїла, Рафаїла, Уриїла, Селафиїла, Ієгудиїла, Варахиїла та Їєремиїла. Слово «собор» у назві цього свята має подвійний зміст. По-перше, це зібрання віруючих у церкві для спеціального богослужіння, присвяченого архістратигові Михаїлові, по-друге, саме свято присвячене «собору», тобто зібранню всього сонму ангелів. Ангел у перекладі з грецької мови означає вісник Божий, який є безтілесним розумним духом, невидимим і безсмертним. Архангели — це «вожді» поміж ангелами. Найголовніший у сонмі архангельському — архістратиг Михаїл, один із тих, хто подолав диявола.

Чай — один із провідних складників сучасного життя не лише у харчовому сенсі. Кава — напій богеми, а горнятко мате або чашечка каркаде, порція зеленого чи трав’яного чаю — ознака того, що ви крокуєте у ногу з модою. Втім цій моді уже стільки століть! Заледве не весь світ заходить до друзів «на чайок» або надає за послуги «чайові». Мандрівки асоціюються з вагонним чаєм у склянці з підсклянником або з туристським казанком чаю над ватрою. А гуртожитки — із безкінечними чаюваннями з варенням. Маленькі ложечки називаємо «чайними»; даруємо «чайні троянди»; телепнів прозиваємо «чайниками». А чи уявляєте традиційну японську культуру без чайної церемонії, середньоазійську без чайхани, англійців без чайного five'o'clock'у, а російство без самовара?

Шановні користувачі комп'ютерів, настав час відволіктися від текстових редакторів, закрити всі вельми цікаві «вікна» з дівчатами в стилі «ню» та поринути у світ віртуальної реальності. Позаяк (гарне слово, треба буде його частіше вживати) проста реальність може бути такою нудною та неприємною, що навіть щирого оптиміста у глибоку депресію зажене. Є в такому випадку два варіанти: або витратити купу грошей на антидепресанти та інший фармацевтичний непотріб, або за 10 чи 30 гривень купити диск із цікавою грою. Я вибираю другий варіант. Сподіваюсь, що і ви також. Але тут постає інша проблема. Приходиш у магазин, і очі просто розбігаються від численних дисків. І кожного місяця випускають ще і ще. Підозрюю, що ті, хто розповсюджує диски, рахують їх уже не штуками, а кілограмами. Грошей на весь асортимент у пересічного «геймера» все одно не вистачить, тож постає проблема вибору. І в цьому питанні, запевняю, можете покластися на мене. Цілком добровільно беруся розгрібати гори ігрового брухту та знаходити в ньому насправді якісні продукти. Я їх помию, одягну, причешу та запропоную вам.

У час квітучого розвитку науково-технічного прогресу жодна людина не може уявити свого життя без РС, тобто персонального комп'ютера. Комусь він вкрай потрібен для роботи, хтось надає перевагу музиці та фільмам, і лише справжні комп'ютерні генії можуть знайти своєму «пісюку» інше призначення. Отже, плачте сисадміни!

Базарювання у нинішній час — чи не єдиний спосіб придбати дешевше такий самий товар, що пропонується у магазинах. Виграш, здавалось би, копійчаний, але в умовах хронічної нестачі грошей у сімейних бюджетах і він відіграє неабияку роль. І якщо в тому, де базарювати, не постає питання (на Рівненщині, наприклад, зареєстровано 59 ринків, де можна придбати майже все, починаючи від жувальної гумки й закінчуючи радіоапаратурою марки «Соні»), зовсім інша справа — як базарювати. Адже, приміром, пожежники краю стверджують, що відвідування базарів за певних обставин може виявитися небезпечним для життя.