Прорахувалися «трошки» кризові менеджери з вулиці Банкової, затаврувавши на контрольованому СДПУ(о) каналі «Інтер» події у Тбілісі як «державний переворот». Промахнувся й Президент Кучма у своєму поспіху, оголосивши від імені всього СНД осуд грузинській революції і готовність «надати все необхідне сприяння... для повернення процесу в конституційне русло». У неділю США визнали нове керівництво Грузії — заява Держдепартаменту містить запевнення про «намір співпрацювати з виконувачкою обов'язків президента Ніно Бурджанадзе в її прагненні зберегти демократію в країні». А значить, слід чекати, що нову владу Грузії визнає й решта того найважливішого для нас сегмента світу, що його прийнято називати «цивілізованим», або ж «демократичним», чи просто — Заходом.

На власній території росіянки опинилися в тіні українських фігуристок. Принаймні на такий сміливий підсумок наштовхують підсумки п'ятого етапу «Гран-прі ІСУ», що відбувся в рамках Кубка Росії (за спонсорство фірми «Галліна Бланка») в московському Палаці спорту «Лужники». У трьох із чотирьох видів програми перемогли господарі, а ось найелегантніший — жіноче фігурне катання — став тріумфом українок.

Напередодні останнього дня чемпіонату світу в канадському місті Ванкувер головний тренер нашої збірної Василь Кулак «попереджав» українських уболівальників, що на поповнення скарбнички «жіночих» медалей нам навряд чи варто сподіватися, зате чоловіки мають чудові шанси у вазі до 105 кг. Тим паче що за океан від України поїхали Ігор Разорьонов і Денис Готфрід, які вже по двічі ставали найкращими важковаговиками планети. Однак із самого початку на українських шанувальників важкої атлетики чекало розчарування.

Бог, як відомо, любить трійцю. Саме це прислів'я стало лейтмотивом чергового, восьмого за рахунком, «Кубка Турчина», який минулої неділі завершився у столичному Палаці спорту. Річ у тім, що вже двічі поспіль у цих престижних змаганнях перемагала збірна Росії, і цього разу наші сусідки по колишньому радянському табору, природно, мріяли зробити своєрідний чемпіонський хет-трик. Для цього росіянкам треба було в останньому турі обов'язково перемагати наших дівчат, яких у цьому двобої влаштовувала й нічия. Збірна України, продемонструвавши гандбол високого гатунку, була досить близька до того, щоб забезпечити собі потрібний результат, але не так склалося, як гадалося. Кульмінація зустрічі припала на останні секунди: за рахунку 27:26 на користь росіянок найкраща у цей день гандболістка «синьо-жовтої» команди Олена Цигиця отримала право на пробиття 7-метрового штрафного кидка, але... влучила просто у голкіпера. У результаті головний приз «Кубка Турчина» знову вирушає до Росії.

Жеребкування другого раунду Кубка ЄКВ серед жінок створило додаткову інтригу для українських шанувальників волейболу. Наставник «Дженестри» не приховує свого негативного ставлення до керівництва та кадрової політики жіночої збірної України, а найкраща зв'язуюча Європи і тієї ж збірної Ірина Жукова в інтерв'ю нашій газеті казала, що ніколи не гратиме під керівництвом Ігоря Філіштинського. І ось наші «антагоністи» зійшлися в португальському місті Фамалікао, де вже в стартовому поєдинку чемпіонки України зустрілися зі «збірною світу», як називають італійський клуб «Фоппапедретті» з Бергамо, у складі якого, крім Жукової, грає ще одна наша співвітчизниця — Вороніна, а також відома росіянка з турецьким паспортом Любов Килич, німкеня Ангеліна Грюн, хорватка Майя Полжак, італійські «збірниці» Піччініні й Паджі.

Напередодні сьогоднішнього матчу п'ятого туру групового раунду Ліги чемпіонів між «Локомотивом» і «Динамо» прогнозів не бракує. Особливо стараються прихильники «Локо»: на російських спортивних інтернет-сайтах триває опитування вболівальників на тему «Хто переможе?», де господарям відведено щонайменше три «переможних» рядки — «мінімальна перемога «Локомотива», «перемога з відривом у 2 очки», «перемога з розгромним рахунком», тоді як «Динамо» «зі скрипом» «пропонують» один позитивний варіант — просто перемогу.

Перефразовуючи героїв фільму «Москва сльозам не вірить», можна стверджувати напевно, що у п'ятдесят життя в мистецтві тільки починається. Досвід — величезний, бажання працювати — ще більше, словом, у цьому віці загроза нового творчого підйому для людини по-справжньому творчої дуже навіть реальна. Цьогоріч народний артист України Олесь Задніпровський відсвяткував п'ятдесятирічний ювілей, а нещодавно потішив своїх прихильників новою цікавою роботою на кону — роль слуги Осипа у гоголівському «Ревізорі» була досить несподіваною навіть для тих театралів, які за сценічною долею Задніпровського слідкують не один десяток років. Сам же Олесь Михайлович завжди наголошував на тому, що всілякі там амплуа — герой-коханець, комік чи трагік — це не для справжнього актора, який мусить уміти бути різним. 12 грудня в театрі імені Івана Франка — бенефіс Олеся Задніпровського у виставі«Я, Генрі ІІ».

Любов московського «Современника» і київських театралів уже 5 років триває на регулярній основі. Постійність, якою сьогодні можуть похвалитися небагато театрів. Цього разу «Современник», яким понад 30 років керує тверда жіноча рука Галини Волчек, приїде в Київ 27—30 листопада і знову орендує франківську сцену. Зірок очікується непристойно багато — Марина Нейолова, Олена Корікова, Чулпан Хаматова, Авангард Леонтьєв, Ольга Дроздова, Галина Петрова, а вистав усього дві.