Тридцять першого жовтня було відкрито карти. Віктор Ющенко, якого цей день ще більше наблизив до місії офіційно визначеного кандидата в президенти від опозиції, засвідчив, що найсильніші ходи його виборчої кампанії полягатимуть не в цілуванні ікон на Галичині, а охоплюватимуть «святая святих» — тили електорального суперника. Влада, ущільнивши свої лави, не стала розшаркуватися в штучних реверансах і вже за рік до «дня ікс» показала, за якою схемою, якою технологію і з якою упертістю буде реалізовуватися план недопущення перемоги того самого Ющенка. Схема ця вельми скидається на гру ва-банк, і ризикована вона не стільки для її творців — явно знову виписаних із Росії політтехнологів, — як для їхніх наймачів, а надто — для всієї керованої ними країни. Бо сенс технології-2004 — старий, як світ, — розділяй і пануй. І цю нещасну Україну ділитимуть (власне, вже ділять), наче тушу забитої худобини, надвоє. На неросійську і російську, патріотичну й космополітичну, реформаторську й консервативну, прозахідну й зорієнтовану на Схід, праву й неправу, загалом — «ющенківську» й «антиющенківську». Якраз проти ночі Хеллоуїна влада вбралася в куплений у сусідньому супермаркеті костюм Джека-різника й почала не лише свою звичну справу — лякати, а й різати по живому. Правил у гри немає, фішок — повно, а перемагає той, чия «половина» наступної пізньої осені виявиться більшою.

Уперше за кілька років народні депутати заходили до вівторкової сесійної зали не лише для того, щоб подрімати під нудні доповіді по законопроектах, а й щоб понатискати на кнопки — вівторок 4 листопада мав започаткувати у ВР періоду після «оксамитової парламентської революції 2000 року» нову еру голосування не лише по четвергах. Але почин вийшов невдалим: замість «конвеєрним методом» ухвалювати закони, яких через постійно заблоковану роботу сесії назбирався стосик розміром з невелику дюну, народним обранцям узагалі довелося розійтися у своїх справах.

Криза у Верховній Раді наразі проходить під акомпанемент згадок про недавнє протистояння на Донбасі, проте згодом може проявити себе у «прокурорській» фазі. Поки що є всі підстави вважати, що поданий Президентом на затвердження шефом ГП Геннадій Васильєв через парламентське чистилище «пройде»: більшість, до складу якої входить більше 226 багнетів, підтримує кандидатуру чинного першого віце-спікера. Інша річ — «пакетне» затвердження його наступника на посаді, що обіцяє проходити із надзвичайним шумом. Адже новий рядок у трудовій книжці Васильєва цілком спроможний потягти за собою «ротацію» й іншого заступника Голови — «вигнаного» з СДПУ(о) Олександра Зінченка. На вчорашній прес-конференції Ющенко, Тимошенко та Мороз навіть припустили, що Банковій заманулося провести повну ротацію у парламенті, тому вона й провокує блокування роботи ВР.

У серпні цього року Кабінет Міністрів подав на розгляд парламенту черговий проект Закону «Про моніторинг телекомунікацій». Iдеться про відслідковування чи, як сказано у законі, про «зняття інформації з каналів електрозв'язку», ясна річ — «з метою забезпечення безпеки громадян, суспільства і держави». А таким каналом електрозв'язку є, у першу чергу, інтернетівський потік (трафік) — наприклад, ваша, шановний читачу (чи вашої фірми, або установи), електронна пошта.

Проект закону розробляла Служба безпеки України. Втім автора можна було б і не називати — той, хто читав проект, стовідсотково впізнає цей специфічний «почерк». Писався «закон про зняття інформації» на виконання президентського указу щодо боротьби з тероризмом — після сумнозвісних подій 11 вересня у Сполучених Штатах, хоча перші спроби офіційно й надовго поставити на контроль інтернет-трафік спостерігалися ще років чотири тому, тобто до терактів у США.

Власне, бажання спецслужб відслідковувати все, що ворушиться, старе як світ. І боротьба з тероризмом — справа, безперечно, потрібна та шляхетна. Все це ми чудово розуміємо. Але чомусь, після ознайомлення із СБУшним проектом, ваша авторка пригадала часи своєї ранньої-ранньої юності, коли на кожну ксерокопію треба було брати дозвіл у сумнозвісному «першому відділі», а кожна друкарська машинка мала бути зареєстрована в органах.

Колись актрису Елізабет Герлі, яка тоді була подружкою красунчика Х'ю Гранта й однією з найпопулярніших манекенниць Старого Світу, називали найжаданішою жінкою Великої Британії. Принаймні в рейтингах такого штибу вона перемагала регулярно. Але ті часи минули — з Грантом Ліз давно розійшлася, модельна кар'єра розлагодилась, та й чоловіки тепер звертають на підкориговану колагеном і силіконом Герлі дещо менше уваги. Дійшло до того, що навіть на побачення з сексапільною зіркою ніхто не хоче йти... Принаймні за свої гроші.

Усіляка чортівня, чаклуни та відьми — це зовсім не пережиток темного середньовіччя. Звісно, тепер усілякі витівки «нечистої сили» називають полтергейстом, а всі чаклуни іменують себе екстрасенсами чи, у крайньому випадку, народними цілителями. Зате відьми так відьмами й залишилися. Та й справді, чого їм боятися — ніхто ж тепер на жінок цієї «професії» не полює, переслідування й страхи залишилися в минулому. Навіть навпаки — вчені так зацікавилися явищем відьомства, що навіть проводять конференції, присвячені цьому питанню.

Кінозіркам живеться непогано — гонорари їхні обчислюються десятками мільйонів доларів, тому у вільний від роботи на знімальному майданчику час можна займатися усім, чим заманеться. Корінні американці зазвичай проводять вільний час у розвагах і хобі собі обирають відповідне — гра в гольф, вітрильний спорт абощо. А от деякі знаменитості європейського походження поєднують приємне з корисним, тобто обирають такі захоплення, які, окрім задоволення, можуть принести ще й непоганий прибуток. Французи Жерар Депардьє та П'єр Рішар, наприклад, не лише «глушать» вино, а й займаються його виробництвом. Власні виноградники на півночі Італії придбав британський співак Стінг. Але вино — це лише одна зі складових середземноморського харчування. Ще один «кит» цієї кухні — оливки. Саме ними й вирішив зайнятися іспанець Антоніо Бандерас.

Ох і пощастило ж дівчинці на ім'я Беатріс Міллі! Адже ця малючка народилася минулого тижня у сім'ї не лише найшанованішого, а й «найдорожчого» музиканта Великої Британії. Як повідомляє англійська «Санді таймз», саме сер Пол Маккартні зайняв перше місце у переліку найвисокооплачуваніших діячів шоу-бізнесу та представників преси Об'єднаного Королівства. Цього року доходи сера Пола склали 60 мільйонів доларів, що на 8 «лимонів» більше, ніж торік. Окрім Маккартні, у «топ-п'ятірку» музичних багатіїв увійшли співаки Роббі Уїльямс та Стінг.

Учора Президент подав кандидатуру першого вiце-спiкера Геннадія Васильєва до ВР на затвердження Генпрокурором. У нього великий досвід роботи прокурором — це плюс. У Васильєва за плечима — написання нового Кримінально-процесуального кодексу (дарма, що розкритикованого і в хвіст і в гриву) — це теж плюс. Так вважає Василь Онопенко, голова парламентського Комітету з питань правової політики.

Цілком імовірно, що в разі обрання Геннадія Васильєва — нинішнього першого заступника Голови Верховної Ради — на посаду Генпрокурора постане питання про заміщення не лише його крісла в парламентській президії, а й «ротацію» віце-спікера Олександра Зінченка.