Відомого російського олігарха, уродженця Запоріжжя Костянтина Григоришина відтепер знову можна побачити в Україні, де він має чимало бізнес–проектів. Донедавна нев’їзного бізнесмена вже двічі бачили у Києві впродовж останніх двох тижнів, повідомляє сайт «Українська правда» з посиланням на власні джерела. Перебування на території України для Григоришина знову стало можливим після того, як Служба безпеки скасувала власну заборону щодо олігарха.

Звістка про розгром російського війська під Конотопом та очікувані масові напади татар на російські міста була повною несподіванкою для Москви. У перших числах липня 1659 року, як можна зробити висновок із записів у журналі, що його вів шведський дипломат Мюллер, Москву охопила паніка. Російська держава одразу почала готуватися до оборонних дій на своїй території. Уже 5 липня вийшов царський указ про новий набір у солдатську службу. У той же день у прикордонні міста південної окраїни були відправлені накази воєводам «міських і повітових всяких чинів людей зібрати в місто в облогу... і жити... з великою обережністю.., щоб воїнські люди... над містом якого дурна не учинили». Утім 18 липня, вважаючи, що головна мета кампанії досягнута — основні російські війська розбиті й відкинуті з української території, — гетьманський уряд запропонував царю «замирення» та обмін полоненими. А напади татар на південні повіти наприкінці липня — на початку серпня, у результаті яких було спалено 5 тис. дворів та забрано до полону понад 25 тис. чоловік, узагалі змусили Російську державу відсунути питання встановлення безпосереднього контролю над територією Війська Запорозького на другий план.

Неофіційно можна ствер­джувати, що упродовж останніх місяців у водоймах запорізького Придніпров’я різко знизилася популяція... жаб. З тієї оказії, що один надто підприємливий мешканець обласного центру зі смерті зелених крякавок мав непоганий зиск. Експертизою вже встановлено, що він вилучав жаб’ячу ікру, додавав до неї білкову масу штучного походження і забарвлював усе це місиво у червоний колір. Вважав себе, ймовірно, послідовником французької кухні: якщо в «якомусь Парижі», мовляв, масово смакують жаб’ячі лапки, то менш вибагливим відпочивальникам із країн СНД й ікра скрекотушок підійде!..

Незвичайного мандрівника «УМ» зустріла випадково на одеській трасі. Чоловік, незважаючи на палюче сонце, йшов уздовж дороги з рюкзаком на спині, табличкою, на якій було вказано маршрут, і жовто–блакитним прапором. «Все почалося з того, що у 1992 році двоє канадців, приїхавши в Україну, встановили рекорд, пройшовши за десять днів від Джанкоя до Керчі. Я вирішив покращити цей результат і подолав цю ж дистанцію за чотири доби», — пригадував у розмові з «УМ» «пішоходець», який називає найбільшим сво­їм досягненням прохо­дження 100 кілометрів із Дніпропетровська до Запоріжжя за добу.

Трагедією в одному з парків Запоріжжя завершилося кількамісячне перебування у козацькому краї гея з Росії. У пошуках партнерів із нетрадиційною сексуальною орієнтацією гість швендяв містом, проглядав «специфічні» оголошення. За одним із них вийшов на контакт із 33–річним мешканцем обласного центру.

Уявіть собі, наскільки жахливою мала бути ця подія, щоб і через триста років про неї пам’ятали у Верхньому Салтові. Ще й сьогодні старші мешканці села переповідають своїм онукам історію, як після поразки у Полтавській битві комісари Петра І поглумилися над могилою козака Василя Гордієнка. Вже мертвого його викопали з могили, обезглавили й повісили на маслині, яка сьогодні залишилася єдиним живим, але мовчазним свідком тих подій. Директор місцевого краєзнавчого музею Ніна Бражник стверджує, що наруги чоловік зазнав після смерті лише через те, що був сином союзника Івана Мазепи — кошового отамана Війська низового запорозького Костя Гордієнка.

20–річний мешканець курортного Бердянська вочевидь чув відомий вислів давньоримського імператора Веспасіана «Гроші не пахнуть!». Пересвідчитися у цьому він вирішив неординарним способом — на свій страх і ризик спробував пограбувати касу вбиральні на бердянському автовокзалі!

Трагедія сталася вчора приблизно о 10.30 ранку. У будинку № 66 (проспект 60–річчя Перемоги) з незначним інтервалом пролунала серія вибухів. Пошкоджено не лише вхідні двері та п’ять вікон приміщення банківської установи; шматками щебінки чи залізобетону й уламками скла «розстріляно» всі припарковані біля входу автомобілі.

У цьому скандалі, роздмуханому з легкої руки деяких медіа і підпорядкованого «рядовому Ю» ГоловКРУ, до снаги розібратись хіба що Феміді. Інакше кінця–краю йому не буде — у кожного ж бо своя правда. Не кажучи вже про елементарні маніпуляції цифрами і фактами.

Перший літній день подарував мешканцям промислового міста вельми неприємний сюрприз: потрапити в мікрорайон, розташований по той бік Дніпра, стало дуже і дуже не просто. Відучора різко обмежено рух транспорту аварійною естакадою ДніпроГЕСу, а «Мостобуд» призупинив спорудження нового, вкрай необхідного автопереходу.