Мінус «Телекритика»
Цього тижня медіа-компанія «1+1 медіа» поширила прес-реліз про те, що припиняє співпрацю з громадською організацією «Телекритика», яку очолює Наталія Лігачова. Вона була й директором однойменного товариства з обмеженою відповідальністю. Ще 12 жовтня на загальних зборах акціонерів було переобрано директора ТОВ «Телекритика», йдеться в офіційному повідомленні.
Сопрано великого екрана
«Сеанси без поп-корну». Так прокатна компанія UFD у рекламних буклетах назвала свій безпрецедентний проект, який запускає у жовтні, — сезон Шедеврів світової театральної сцени на великому екрані. Відтепер охочим не треба їхати у Барселону в театр «Лісеу», щоб дивитися «Попелюшку» Россіні, у Цюрих — щоб в оперному театрі послухати «Весілля Фігаро» Моцарта.
Чоловік праведний з нами
Бренд київського зібрання
Є у Києві Національний музей російського мистецтва. У світлі взаємостосунків із РФ, яка анексувала український Крим і веде на Донбасі офіційно неоголошену війну, ця назва виглядає щонайменше дивно. Навряд чи російською можна назвати зразки давньоруського мистецтва. Або, скажімо, Росія собі приписує портретиста Володимира Боровиковського.
Осінь кіно і шоу
Світло гуцульських «Тіней...»
Фільм «Тіні забутих предків» радянські критики називали навіть «хуторянським». Втім стрічка отримала 28 призів у двадцять одній країні. Зокрема, приз за найкращу режисуру Міжнародного фестивалю в Мар-дель-Плато, Кубок «Фестиваль фестивалів» у Римі, премію Британської кіноакадемії за найкращий іноземний фільм. За кордоном фільм демонстрували під назвою «Вогняні коні» (є там такий епізод).
Національність не в «марусях»
Відомий київський арт-критик Кузьмін на початку 1920-х писав: «Олександр Мурашко довів, що національність не в «марусях» і «бандуристах», а в органічному зв’язку власне автора зі своєю землею, яка виростила його, у збагаченні свого народу, не у відторгненні його від інших світів, а саме у залученні до великої світової культури».
Орнаменти енергії часу
До кінця літа у Києві, в Музеї Івана Гончара,триватиме міжмузейна виставка «Три виміри Василя Кричевського: від народної орнаментики до національного стилю». Цього прізвища кілька десятиліть не згадували в історії української архітектури і мистецтва.