Володимир Рижов: Українські баскетболісти грають за збірну без самовіддачі
Останніми роками український баскетбол переживає не найкращі часи. Суперечки між функціонерами призвели до того, що в минулому сезоні чоловіки й жінки паралельно розігрували першість у двох конкуруючих лігах. Утім цієї осені опоненти об’єдналися. Володимир Рижов рік тому очолив жіночу українську баскетбольну лігу. Працює він президентом ЖБЛ і дотепер. Про те, як почувається у кріслі функціонера колишній гравець і тренер, з яким пов’язані найбільші досягнення нашого жіночого баскетболу, Рижов розповів «УМ».
Скромні рекордсмени
Упали в сплячку
Із великим футболом Україна попрощалася до наступного року. Щоправда, буде ще один матч «Шахтаря» в єврокубку, але гратимуть «гірники» в Сербії. Черговий же тур першості в більшості міст відбувся на засніжених газонах під акомпанемент опадів. Попри не надто футбольні умови, вболівальники побачили чимало цікавих поєдинків — були тут і вольові перемоги, і вилучення, і визначний, але сумний ювілей. Наступних сюрпризів від своїх команд фанам доведеться чекати більше двох місяців — 18–й тур заплановано на 27 лютого.
Україна — Польща — 4:4
У понеділок ми ще на один крок наблизимось до футбольного свята, яке чекає на Україну та Польщу в 2012 році. Саме тоді на Михайлівській площі презентують логотип майбутнього фіналу континентальної першості, до якого ще майже три роки. На цю подію обіцяв приїхати президент УЄФА Мішель Платіні, який разом із польським та українським футбольними президентами і покаже довгоочікуване «обличчя» майбутнього Євро. На сам захід очікували прибуття близько 200 представників закордонних мас–медіа. Сама ж презентація відбудеться на тлі рішення конгресу УЄФА, що днями зібрався на португальській Мадейрі, і який остаточно затвердив чотири українські міста господарями фіналу континентальної першості.
Зимовий екватор
Головною подією 16–го туру стало свято з нагоди завершення реконструкції стадіону «Металіст» у Харкові, який має прийняти матчі чемпіонату Європи 2012 року. Ремонтні роботи тривали більше трьох років, причому вони жодним чином не впливали на проведення поєдинків — ігри клубу й збірної відбувалися за розкладом.
У суботу на трибунах стадіону майже не було вільних місць: місто й так є українським лідером із відвідуваності футбольних матчів, а тут ще й така подія. Приїхали перші особи держави на чолі з Президентом, який того дня й вітав, і нагороджував. На розчарування місцевих уболівальників, їхні улюбленці поступилися, тож феєрверк після фінального свистка був трохи недоречним.
Максимальний результат за мінімуму зусиль
Усе–таки мотивація — великий фактор у спорті. У четвер увечері було очевидно, що «Шахтар», вирішивши проблему виходу до наступного раунду Ліги Європи ще в матчі проти «Тулузи», на поєдинок із «Брюгге» вийшов надто розслабленим. Найнебезпечніші моменти «гірники» створили лише під кінець зустрічі, коли на полі з’явилися спраглі до гри Костянтин Кравченко та Маріуш Левандовський. Саме польський «опорник» мав приносити перемогу «помаранчево–чорним» ударом головою з п’яти метрів, але не влучив у порожній кут. А гості з Бельгії, які добре пам’ятали домашній розгром двомісячної давнини, на поле «Донбас–арени» вийшли з чітким наміром привезти з України бодай очко, що вони і зробили.
Сергій Стаховський: Коли росіяни кричали про газ, було неприємно, що спорт змішують з політикою
Нинішній рік для українського тенісу вийшов напрочуд вдалим. Жіноча збірна пробилася до І Світової групи в Кубку Федерації, чоловіча ледь не повторила подвиг дівчат, зупинившись за крок до еліти Кубка Девіса. Успіхи наших чоловіків пов’язані переважно з іменем Сергія Стаховського — 23–річного уродженця Києва, який в юнацькі роки перебрався до Чехії, а згодом — до Словаччини. Цей рік він почав не надто вдало, але закінчив успішно, вигравши місяць тому в Санкт–Петербурзі другий одиночний титул АТР у кар’єрі. Нещодавно Стако, або Стах, як його іноді називають, завітав до України, аби взяти участь у прес–конференції Федерації тенісу. «УМ» скористалася нагодою поспілкуватися з 60–м номером рейтингу АТР, який практично весь рік проводить за межами України.
Юний Коваль сенсації
Микола Куксенков: Найбільші мрії — навчитись грати на гітарі й підкорити Лондон
Українська гімнастика здавна славиться своїми талантами. Ще зовсім недавно в союзній збірній виблискували Ігор Коробчинський та Григорій Місютін. Уже за незалежної України розкрився талант трагічно загиблого Олександра Береша та лідера збірної останніх років Валерія Гончарова. Нині наша команда перебуває на шляху омолодження — досвід Гончарова в ній доповнюють молодістю та гідними результатами Олександр Воробйов і Микола Куксенков.
20–річного киянина Куксенкова кореспондент «УМ» «зловив» на олімпійській базі в Кончі–Заспі, де гімнасти «закрилися» на період епідемії грипу. Потренувавшись тривалий час за кордоном, цей хлопець тепер усе більше заявляє про себе як потенційний лідер збірної. Спортсмен розповів не лише про кар’єрні плани, а й про свої «цивільні» захоплення.