Дві доби журналістська братія разом з Автомайданом та іншими небайдужими намагалися з’ясувати долю їхніх колег, затриманих на блокпосту з боку Херсона до Криму, біля містечка Армянськ. До пошуків були долучені й офіційні структури, однак усе трималося у глибокій таємниці — щоб не наврочити.

«Як думаєш, буде війна?» — питає, сперши сапку на паркан, сусідка по дачі Ніна. І відразу пропонує свій «народний рецепт» виходу з кризи: «Татар шкода. Але, може, віддати Крим Росії — хай вона ним вдавиться!?» Висловити таку думку не «біля тину», а публічно, у середовищі політиків чи журналістів, вважається «моветоном».

Попри обурення Кремля, який надалі агресивно переконує світ у тому, що вторгнення російських військових у Крим — масова галюцинація, міжнародна спільнота з кожним днем активніше підтримує в цьому конфлікті Україну.

Тарас Шевченко у день свого ювілею «зібрав» найбільший харківський Євромайдан. За підрахунками очевидців, привітати Кобзаря, а заодно сказати «Ні» війні та Путіну зібралося майже 10 тисяч людей. Офіційного запрошення містянам влада не посилала. Люди відгукнулися на численні запрошення активістів, поширені у соціальних мережах.

Ці дні на Донбасі відзначилися боротьбою з сепаратизмом. Найвищого градусу вона досягла 9 березня. 200–річчя Кобзаря покликало на вулиці Донецька активістів, які зібралися бiля пам’ятника Шевченку і закликали до об’єднання України. Мітинг за єднання на Соборній площі їм провести не вдалося, оскільки їх попередили про наближення агресивних людей iз російськими прапорами і гаслами.

Влада перейшла до наступальних дій у протистоянні з сепаратистами. Щоправда, поки що цей наступ стосується лише одіозних персон східної України. «Тим самим ми посилаємо чіткий сигнал й іншим маріонеткам Кремля, — зазначає на правах анонімності джерело «УМ» в одній з вітчизняних спецслужб.

Уже майже тиждень кілька сіл, що входять до Чонгарської сільради, опинилися фактично в прикордонній зоні. Найбільше потерпає село Чонгар, через яке проходить одна з двох автотрас, що поєднують півострів iз материковою Україною.

«Бліцкригу» не вийшло — і через десять днів після початку російської інтервенції Україна зберігає військову присутність у Криму. Кремлівських зверхників чи не найбільше в сьогоднішньому Криму дратує якраз присутність українських Збройних сил.

Кримські татари — чи не найбільший камінь спотикання в агресивних планах Москви щодо Криму. Водночас Володимир Путін зробив хід конем і запросив на переговори до «білокам’яної» народного депутата від «Батьківщини» Мустафу Джемілєва, в минулому — багаторічного голову Меджлісу кримськотатарського народу.