50 відсотків свого життя білоруська група «Ляпіс Трубєцкой проводить в Україні: минулими вихідними виступали в Києві та Вінниці, перед тим брали участь у рок-дні на «Таврійських іграх». Також «займаються тут справами» творчого об'єднання «Діти сонця», до якого входить чимало білоруських колективів. У Києві записували свій попередній серійний альбом «Золотые яйца», а також пісню «Ласточки» зі збірника музики для кіно «Мужчины не плачут». Один із вокалістів гурту — Сергій Міхалок (за сумісництвом Сірожа) саме привіз нові програми «Калиханки». Два неперевершені панки телевізійного ефіру запросили у свою «пісочницю» на телеканалі «М1» нових персонажів: про життя африканських студентів на пострадянському просторі розповідатимуть СаДжа і СіроДжа, про нелегке жіноче буття — дві жінки бальзаківського віку Олександра і Сірєнь, а пізнавальну рубрику «Здоров'я» вестимуть Олександр Сергійович і Сергій Олександрович.
Міхалок ще раз доводить відому істину про те, що клоуни на сцені і в житті поводять себе кардинально інакше. Мовляв, смійтеся, коли дивитеся телевізор, а так він розкаже вам про філософію року чи свої міркування на політичні теми. Каже: «Спочатку треба вдягнути ніс». Між іншим, коли він його вдягає, то на пару з Сашею записує по 12 програм нон-стоп. Змушує інша роль — постійно гастролюючого вокаліста «Ляпісів». Не змучується повторювати, що так безпробудно «гнати» Сірожа може і без допінгів. Свого часу переситився, тому зараз не вживає. Ще один вокаліст гурту Павло Булатников підтверджує, жартує, що Сергій отримує свій алкогольний допінг, тусуючись з іншими учасниками колективу.

Коли музикант записує пісню для вболівальників, він вбиває багато зайців. Композиція дуже легко може стати хітовою: адреналіну, який ми викидаємо за 90 хвилин на трибунах, вистачає, щоб полюбити не тільки якусь драйвову пісеньку з простим приспівом, а й кидатися на шию будь-кому, щоб наші забили. Згадати хоча б «Чайф» і їхній мегахіт «Аргентина—Ямайка — 5:0», на який зняли відео ще у 1999-му (альбом «Шекогали») і який повторювали як мантру навіть не футбольні вболівальники. Що вже говорити про армії футбольних фанатів, для яких вдало підібрана музикантом кричалка автоматично зараховує його до рангу «своїх»: продажі альбомів ростуть, а до записаних інтерв'ю додаються ще й вузькоспеціалізовані спортивні видання. А як якийсь футболіст мимохіть згадає, який саме футбольний гімн допоміг йому забити останнє пенальті!..
З виходом української збірної до «мундіалю» музиканти — подекуди активні прихильники футболу — засіли на студіях лабати футбольні гімни. «УМ» вирішила класифікувати їх у хронологічній послідовності.

Шановні ля-ля-фани! Як ви вже знаєте, ваша улюблена газета та ліцензіат Universal Music в Україні — Ukrainian Records — проводили спільну акцію. Ми ставили вам п'ять запитань від одного з виконавців, які співпрацюють з UR: Олени Вінницької (див. «УМ» за 13. 08.2005), МJ Кувалдіна (від 18.08.2005), «Табули Раси» (від 15.10.2005), Леони (від 19.11.2005), гурту «Гринджоли» (від 28.01.2006), Каті Chilly (від 01.04.06). Багато хто вже отримав (і неодноразово) платівки-виграші. Правда ж, все було дуже просто: прочитали, відповіли, відіслали на нашу редакційну адресу: 03047, Київ, проспект Перемоги, 50 або електронною поштою в таку скриню: [email protected]. Сьогодні ми пропонуємо до вашої уваги останню порцію запитань — від молодого колективу «Стереоліза», який саме випустив альбом. Але це, звісно, не означає, що інтерактиви на сторінці «Ля-ля-фа» припиняються. Ми завжди всім відділом радіємо вашим листам, особливо, якщо вони з побажаннями, про кого б ви хотіли прочитати в «УМ». І, не виключено, конкурс буде продовжуватися: припустімо, Марія Бурмака припинила свою співпрацю з UR, але ж вона працює з іншими рекординговими компаніями...

Після оголошення результатів «Євробачення» в Афінах ми згадували старий анекдот: «Приїжджає культурна делегацiя з СРСР до США. Концерт, виступають «Веселые ребята». Відіграли — де-не-де похлопування. Потім — Людмила Зикіна. Те ж саме. Вийшов ансамбль народної піснi з далекого азійського аулу, закінчили — шквал овацій! В американців питають: «Чому?». «Та, — кажуть, — у нас цих груп і співачок — бери не хочу, аж не цікаво. А от коли вистрибнула мавпа, та ще й на лопаті почала грати! Клас!».

Прогнози — таки невдячна справа, правду люди кажуть. По світу назбиралася вже чимала армія «євробаченнязнавців» — формату цього конкурсу, стандартів, пісень, смаків, і де вони тепер з їхніми коментарями? У списках букмекерів були, звичайно, гарячі фінські хлопці — монстри «Лорді», але ніхто не сприймав усерйоз ймовірність їхньої перемоги на європейському пісенному змаганні. А виявилося, що протестного електорату в 38 країнах Європи назбиралося ого-го, і їхній вибір зробив погоду в Афінах.

Сьогодні о 22.00 біля екранів телевізорів засяде, за попередніми підрахунками, близько 100 мільйонів меломанів, які й визначать переможця 51-го міжнародного музичного конкурсу «Євробачення». Наша година «Ч» настане о 23.16. Українка Тіна Кароль, яка, за підсумками позавчорашнього відбіркового «заспіву», впевнено пройшла у фінал разом із представниками Росії, Македонії, Боснії і Герцеговини, Литви, Фінляндії, Ірландії, Швеції, Туреччини і Вірменії, у вирішальному концерті виступить вісімнадцятою. Після двох серйозних конкурентів — «орків» iз Фінляндії та Анни Віссі з Греції.

Уже традиційно напередодні «Євробачення» «УМ» розповідає про цьогорічних учасників конкурсу. Сьогодні — про деяких цікавих виконавців.

«Це найочікуваніша платівка українського виконавця у нашій практиці», — запевнив на презентації Show me your love генеральний директор рекордингової компанії «Лавіна м'юзік» Едуард Клім. Сама Тіна «своє диво» бачила вперше, всю презентацію розглядаючи його та представників, мабуть, всіх можливих ЗМІ: «Я навіть не встигаю усвідомлювати, що відбувається», — сказала вона.

Будувати країну своїх мрій продовжує громадський діяч Олег Скрипка. Поки до 7—9 липня, коли відбудеться третій фольклорний фестиваль «Країна мрій», яким він завідує, залишається чимало деньків, а фестивальний сезон уже відкрито, Олег спільно з Мінкультом провели фест іншого спрямування, але з тим же національним ухилом. Цього разу відроджували вітчизняну рок-музику, яка, відомо, «не в кайданах, та все ж не на волі». 20 років тому на розвиток теперішніх гуру — ВВ — вплинув саме перший рок-фестиваль Київського рок-клубу, одним з учасників якого вони були (саме з цього виступу літописці гурту ведуть свої записи). Час дати такий же поштовх молодим, тому тепер, запевняють організатори, після повноцінного сорокахвилинного виступу для кожного з приблизно 40 маловідомих гуртів-учасників, вітчизняний рок-рух просто не матиме права не розвиватися на якісно новому рівні.

Тим часом ще один рок-фест, який уже три роки поспіль продовжує традиції регіональних рок-сейшенів («Тарас Бульба» (Дубно), «Рок-н-рол Таврійський» (Каховка)), полтавський «Мазепа-фест» цьогоріч пройде у першій декаді вересня, а не, як завжди, у червні.