Як кого, а мене найбільше шокувала заява голови правління корпорації «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД) Сергія Тарути, зроблена з приводу торгів за акції Дніпровського металургійного заводу імені Дзержиського в інтерв'ю газеті «Дзеркало тижня». Пан Тарута стверджував у ньому, що сторона, яка програє, негайно ініціює процес банкрутства підприємства. З огляду на те, що ІСД уже скупив більшу частину боргів «Дзержинки», такі слова звучать як застереження. А точніше, як ультиматум. Зовні це виглядає як рукавичка, кинута Президенту України, який днями доручив Раді безпеки і оборони, Генеральній прокуратурі, МВС та СБУ вивчити проблему шкідливої практики доведення підприємств до банкрутства і виробити рекомендації для боротьби з цим явищем. Аж до притягнення винних до кримінальної віповідальності.

За всі часи існування людства вироби з алмазів завжди користувалися попитом і належали до найвишуканіших прикрас. Нагадаємо, алмаз — це не що інше як кристал вуглецю з ідеальною кристалічною решіткою, який «народився» у надрах земної поверхні або «виріс» штучно у лабораторному тиглі при температурі більшій за 1000 градусів. Саме цією будовою кристалічної решітки і пояснюються його властивості — унікальна міцність, твердість і хімічна стійкість.

Стаття народного депутата України Георгія Манчуленка під такою назвою, вміщена в газеті «Україна молода» 4 листопада, викликала широкий розголос серед читачів і, в першу чергу, серед фахівців, працівників цивільної авіації.

Будівля харківського Держпрому завжди була символом. Колись — революції у вітчизняній архітектурі, тепер — її глибокого занепаду. Факти свiдчать самі за себе. Грандіозну споруду фасадом завдовжки 300 метрів фахівці на початку минулого століття звели всього за два з половиною роки (1925—1928). Сьогодні ж, аби просто реставрувати будівлю, потрібен термін у чотири рази довший. Принаймні за умови, якщо потік державних коштів не зміліє до дріб'язку.

Під час візиту до Донецька надзвичайний і повноважний посол Республіки Білорусь в Україні Валентин Величко звернув увагу на стабільну економічну співпрацю з донеччанами. Приміром, до 70 відсотків білоруського машинобудування працює завдяки українському металу, серед якого немало саме донецького. А у недалекому майбутньому Донеччина не тільки експортуватиме сировину, а й налагодить складання білоруських автобусів МАЗ, що непогано зарекомендували себе на міських маршрутах.

Боротьба з телефонними «жартівниками», які анонімно повідомляють про вибухівку в тому чи іншому приміщенні, ведеться з перемінним успіхом, однак до конкретної відповідальності «терористів» досі здебільшого не доходить. Точніше, не доходило раніше, оскільки нещодавно в Маріуполі таки відбувся відповідний судовий процес і покарав одного з мешканців міста позбавленням волі.

Шлях до визнання у столиці американської кіноіндустрії студентка Коломийського інституту — філії Прикарпатського університету імені Василя Стефаника Людмила Боднарук подолала за два роки, відколи дебютувала у модельному бізнесі. Успіх переслідував чарівну коломиянку по п'ятах: вона з першого заходу стала «Покутською красунею-2002» і того ж року здобула звання першої віце-міс регіонального конкурсу «Прикарпатська красуня».

Більше року родина 70-річного Івана К. iз села Олесине Козівського району Тернопільської області не знала, що з ним сталося, бо чоловік раптом безслідно зник. У жовтні минулого року пенсіонер разом зі ще одним односельцем поїхав до райцентру на цукрозавод, аби виписати зароблений за здані буряки цукор, а додому він уже не повернувся. Останнім, хто його бачив, був мешканець із сусіднього села, який пізно ввечері пояснював старому, як краще пройти до Олесина пішки. У дорозі чоловік і пропав. За заявою рідних його згодом почали розшукувати правоохоронці, але безрезультатно.

Це зараз справа набула скандального резонансу і судових втручань, а починалось усе цілком інтелігентно. Два роки тому на місці старого ринку «Формаркет», який давно не відповідав сучасним вимогам, вирішено було побудувати новий торговий центр, який мав би ту саму назву «Формаркет». Звичайно, перспектива поміняти старі «жабки», розкладайки та дерев'яні прилавки на сучасні торгові місця була спочатку сприйнята торгуючими «в штики». Нікому не хотілось втрачати час, доки збудується новий ринок. Але зрештою понад 260 власників торгових місць уклали угоду з дирекцією ринку і виклали за кожне майбутнє торгове місце площею 27 кв.метрів близько 13 тисяч доларів. І почали чекати.

Незвичну виставку вiдкрито у Запорізькому технічному університеті. Доцент кафедри філософії Володимир Гордійченко презентував для огляду експонати «юрківського походження». «Не «юрського», позаяк відкопав викладач знахідки саме у Юрківці, одному з сіл Оріхівського району, де його чоловічих рук завше потребує город бабусі. Коли доводиться орудувати лопатою під час збирання урожаю чи перекопування городу на зяб, неодмінно щось подасть металевий «голосок». Зазвичай це «гостинці» 40-х років. «У цих місцях, розповідала мені бабця, точилися кількаденні бої з фашистами», — каже пан Гордійченко.