І скільки ж це років підряд з плаката на мене незворушно дивився Він — уважні сірі очі, ясне довге волосся, зібране у незвичну тоді для чоловіка «мальвінку», персні на пальцях, гітара в руках. Він виходив на сцену — відсторонений, загадковий, лицар Ланцелот у білій сорочці-апаш, добрий казкар, самодіяльний бард-інтелектуал з НДІ або рок-король. І сторазово вислуховувалися переливи нетутешнього високого голосу, і порівнювалися нові варіанти старих пісень. І вперто не хотілося помічати повторів — а тільки орнаментації творчого духу...

Вам цікаво, про що можуть розмовляти письменник із письменником? Отак, віч-на-віч, безпосередньо, без кривляння на загал. Нам цікаво, тому ми пішли на презентацію чергового проекту Тараса Прохаська «Інший формат», яка відбулася в Могилянці. В «Іншому форматі» Тарас не змушує своїх героїв грішити інцестом і кидатися з високих карпатських гір. Він приходить до них із диктофоном, парою-трійкою аудіокасет і бере інтерв'ю, тобто краще сказати просто слухає, бо інтерв'ю беруть журналісти, а Тарас виступив у ролі вуха, яке слухає. Або ж підслуховує — розмислювання вголос, спосіб проговорення, відчуття світу і власних моментів, про які думається. Тобто мета Прохаська — показати інший світ відомих і цікавих людей. За Тарасовим зізнанням, цей проект — матеріалізація його уявлень про те, чого бракує українському книжковому ринку. Тепер йому не те що не бракує, він навіть збагатився на чотири невеличкі буклетики, створені франківським письменником Тарасом Прохаськом і випущені франківським видавництвом «Лілея-НВ».

Хто б міг подумати, що такі сексуальні кінодіви, як темношкіра зірка останньої серії «бондіани» («Помри іншого дня») Холлі Беррі та гаряча іспанська подружка Тома Круза Пенелопа Крус насправді страшенно сором'язливі? А саме таке враження про цих панянок склалося у знімальної групи фільму «Готика», який цього тижня виходить на екрани США. Звісно, не виключено, що актриси просто випендрювалися, коли в одній зі сцен стрічки, де за сценарієм разом з великою групою жінок з «масовки» мали приймати душ, категорично відмовились роздягатися. Нібито засоромилися своїх подруг по знімальному майданчику, які, до речі, терпляче залишалися без одягу кілька годин, доки знімався «голий епізод».

Колишній президент Сполучених Штатів Америки Білл Клінтон (хто не знає — це той тип, який у Білому домі чіплявся до знаменитої практикантки Моніки Левінськи) вирішив спробувати себе в новому амплуа. Наймогутнішою країною світу містер Клінтон уже керував, ведучим телевізійного шоу був, а тепер зазіхнув і на лаври великого Олександра Дюма, якого всі домогосподарки того часу поважали передусім як класного кулінара. Скориставшись досвідом французького письменника, колишній американський президент... написав кулінарну книгу.

Даремно скандальна топ-модель Наомі Кемпбелл сподівалася, що проблеми з колишньою асистенткою завершилися: дамочка, яка два роки тому подала на манекенницю судовий позов, не захотіла змиритися з його припиненням. Кілька днів тому слухання розпочалися знову. Нагадаємо, що, як стверджує потерпіла Сімона Крегг, коли вона у 2001 році працювала на Наомі, та одного разу пожбурила в неї телефонний апарат, а потім у приступі люті схопила за руки й кинула на диван. Мало того, Сімона запевняє прокурорів, що в її екс-керівниці такі «приступи» траплялися досить часто: скажімо, колись сердешній асистентці довелося два дні просидіти зачиненій у номері готелю, де її «ув'язнила» люта модель за нібито не надто сумлінно виконану роботу.

Виявляється, слони дуже полюбляють різдвяні ялинки. Звісно, не танцювати з пісеньками навколо розцяцькованої лісової красуні, а напихати нею... шлунок. Не виключено, що пересічні любителі тварин про такі незвичайні смакові симпатії елефантів ніколи й не дізналися б, якби не берлінська влада.

Три Президенти — Буш, Путін і Кучма — гуляють собі по садочку після трудів праведних. Раптом з'явився Господь Бог. Зраділи можновладці, що можна щось дізнатися про майбутнє. От Буш і запитує:
— Скажи, Господи, коли я покінчу з тероризмом у світі?
— Через сто років! — відповів Бог.
— Ех, не доживу!.. — заплакав Буш.
Путін запитує:
— Скажи, Боже, а я коли покінчу з чеченською війною?
— Через сто років! — відповів Бог.
— Ех, не доживу!.. — заплакав Путiн.
Запитує Кучма:
— Скажи, Боже, коли ж український народ буде жити щасливо й заможно?
— Ех, не доживу!.. — сказав Бог і заплакав.

Чергові поєдинки в рамках групового турніру за Кубок ФІБА-Європа запорізька «Козачка» завершила прогнозовано успішно. Певний сумнів викликав хіба що виїзний матч проти курського «Динамо», адже в Запоріжжі п'ята команда Росії змогла виграти в нашого чемпіона одну 10-хвилинку, хоча загалом і поступилася 23 очками. Та поразка роздратувала капітана курської команди, і Олена Гришина запевнила журналістів, що «курська битва» проти українського клубу завершиться реваншем. У дебюті цей прогноз справджувався: запоріжанки діяли надто розкуто й програли першу половину матчу (32:42), причому центрова «Динамо» Гришина записувала до свого активу кожний другий влучний кидок своєї команди. Але після перерви очки почала активно набирати наша Руслана Кириченко, а Гришина — фоли. Після п'ятого порушення правил капітан «Динамо» сіла на лаву запасних і прирекла свою команду на другу поразку — 72:77. Кириченко ж «закинула» 30 очок і стала найрезультативнішим гравцем усієї Північної конференції Євроліги-ФІБА (середній показник за гру — 18,8).

Нещодавно Прем'єр-міністр Віктор Янукович у ствердній формі (мовляв, усе це вже сталося), перерахував з телеекранів пункти минулорічного Указу Президента України «Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні» та розпорядження «Про додаткові заходи у зв'язку з 70-ми роковинами голодомору в Україні» — встановлення пам'ятників, монументів та знаків, впорядкування місць поховання жертв голодомору, спорудження Меморіалу у Києві і «поліпшення медичного й соціально-побутового обслуговування» осіб, які пережили голодомор, а також «сприяння у веденні присадибного господарства» та «вишукування можливості для надання матеріальної допомоги таким особам». Не знаю, чи поліпшили медичне обслуговування тих, яким за 70, і чи допомагали їм копати городи, однак достеменно відомо, що задекларованого Державного історико-меморіального комплексу жертв голодомору, політичних репресій та насильницьких депортацій «у складі монумента, музею, конференц-залу та науково-дослідного центру» в столиці України досі немає, а у поки що паперових «архітектурних планах» Києва місце для його спорудження поступово пересувається все далі від центру.