Приймаючи в першому читанні законопроект про перекроювання Конституції, «більшовики» та комуністи говорили, що тим самим не обмежують прав і свобод українців, зокрема у питанні обрання Президента парламентом. У відповідь опозиція пропонує «реформаторам» винести положення політреформи про зміну способу виборів гаранта на всеукраїнський референдум. Не дивно, що президентська сторона проти, адже, згідно з соціологічним опитуванням Центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова, 86,5 відсотка українців виступають проти ідеї обрання Президента у Верховній Раді. А варіант, коли наступний глава держави обійматиме свою посаду протягом двох років, поки народні обранці у 2006-му не оберуть нового (за це також проголосували наші «реформатори»), знайшов підтримку лише у 4,4 відсотка опитаних.

Особливостям приватизації в Україні не дивується хіба що прокуратура (та іже з нею). Роздержавлення майна продукує такі сюжети, що хоч бери і створюй серіал. Фактів для нього вистачить, аби кількісно переплюнути всі примітивно-заокеанські телесеріали вкупі. Вельми солідна дещиця парадоксів зароджується у нетрях енергетики (читай: у головах енергобаронів). Вони спотворюють українську перспективу, персоніфікованим прикладом чого може бути, приміром, доля компанії «Дніпроенерго». Під її дахом кіловати для споживачів генерують три теплові електростанції — Запорізька, Криворізька і Придніпровська. За уряду Віктора Ющенка компанія, володіючи генеруючими потужностями у 8160 мегават, почала вибиратися з павутиння боргів (за рахунок логічного «похудіння» гаманця олігархів, не звиклих гамувати свої апетити). Оптовий енергоринок почав прозорішати, однак Банкова схвалила сценарій зміщення «не того» (бо дійсно народного за суттю реформ) уряду.

Чи можливо осягти історію як цілісність, як мудру книгу уроків, писану діалогом Творця і людей, якщо не освітити її для себе самих зором сумління? Отой духовний «внутрішній» зір у пострадянських людей залишається нетренованим, пробіли в знаннях про нематеріальний світ досі не заповнені. Суть як класичного мистецтва, основаного на християнському віровченні, так і історії людства залишається недоступною, заблокованою атеїстичними стереотипами. Масова література, телепрограми, шкільні підручники в Україні сьогодні вперто продовжують виключати знання про душу. Про те, які плоди визрівають із квіточок атеїзму, — наша розмова з доктором історичних наук, професором кафедри історії НаУКМА, заввідділом Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського, священиком Юрієм Мициком.

Одеська єпархія УПЦ МП протягом двох років домагається передачі у свою власність «Храму святого апостола Андрія Первозванного з єдиним майновим комплексом, розташованим за адресою м. Одеса, вул. Канатна, 99», базуючи вимоги на указах Президента про повернення церкві всіх споруд, які належали їй до революції і нині використовуються не за призначенням.

Перспектива потрапити під скальпель хірурга, м'яко кажучи, не найприємніша навіть для мільйонерів. Коли ж до звичних у таких випадках хвилювань додається ще й невизначеність стосовно власної спроможності оплатити кардинальний «ремонт» свого організму, не найсприятливіший для одужання головний біль виникає навіть у затятих оптимістів. Позбутися тієї додаткової «болячки» працівникам розквартированого у Кременчуці концерну «Крюківський вагонозавод» допомагає рідне підприємство.

У приміському селі Верхоли, що під Полтавою, члени вірменської громади області нещодавно урочисто відкрили храм святого Саркіса. За розмірами та іншими зовнішніми суто формальними ознаками він, звісно, «не тягне» навіть на повноцінну каплицю — йдеться, швидше, про невелику капличку. Та коли врахувати, що згадана споруда є першим новозбудованим релігійним центром чималенької вірменської діаспори на теренах Полтавщини, то його значення важко переоцінити.

Відповідь на це питання мав дати дослідницький зонд Beagle 2, приземлення якого на «червону планету» очікувалося вчора. Проте машина у зазначений час ніяких сигналів про те, що вона успішно приземлилася на поверхню планети, не подала. Більшість скептиків уже розглядають цей проект як провальний.

Як би не складно було іноді у фінансовому сенсі готуватися до Нового року, кожна господиня намагатиметься поставити на стіл якусь надзвичайну страву. Не обов'язково екзотичну. Головне, щоб було смачно і цікаво. Бо як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш. А кому ж хочеться цілий рік їсти незрозуміло що... Проте в різних країнах кожній страві на новорічному столі надають особливого змісту.

Ні, Азовське море у нас ще є. Але умовно. Начебто є. Підписаний Президентом Кучмою договір про співробітництво з росіянами у використанні Азовського моря і Керченської протоки залишив Україні надто мало прав на подальше споживання всіх «дарів моря». У короткій грі, яку провели позавчора у Керчі президенти України та Росії, Кучма ходив траєкторією краба: він, власне, відмовився від позиції, яку українська дипломатія стійко витримувала впродовж 12 років, тобто, простіше кажучи, Кучма порачкував. Документ, основні тези якого продубльовано і в підписаній того ж дня спільній заяві президентів України та Росії, перекреслює весь дотеперішній український стоїцизм у боротьбі за державний кордон в Азові та Керченській протоці.