Майже за голлівудським сценарієм діяли двоє черкаських хлопчаків віком 13 та 14 років, які вирішили враз розбагатіти. Втілити задум вирішили за допомогою Будинку торгівлі. Цей двоповерховий торговельний заклад у Черкасах міститься в самому центрі і є найбільшим у місті. Вітрини ваблять сюди не тільки тих, хто має тугий гаманець, а й бідняків, у кишенях яких гуляє вітер, — люди йдуть у Будинок торгівлі, наче до музею.
Студенту-другокурснику розквартированої у Полтаві Української медичної стоматологічної академії, котрий приїхав сюди на навчання з Йорданії, залишалося тільки поспівчувати. Адже, зайшовши до свого тимчасового помешкання після новорічних святкувань, у квартирі, яку вони знімали разом зі старшим братом (той вступив на підготовчі курси цього ж вузу тільки два місяці тому), він побачив жахливу картину: тіло брата було понівечене численними ножовими ударами. Але оскільки рідна людина ще нібито подавала ознаки життя, старший брат спершу викликав «швидку допомогу», а потім, щоб не гаяти ні хвилини разом із знайомими завантажив потерпілого в таксі й привіз у першу міську лікарню. Та допомога лікарів уже не знадобилася, їм залишалося тільки констатувати смерть. Можливо, йорданець помер по дорозі до лікарні?
Не меншає аферистів, які полюбляють ловити кримінальну рибку у великому потоці українців, бажаючих виїхати за кордон на заробітки. Далеко в цьому злочинному бізнесі зайшла група зловмисників, до якої входили мешканець Прикарпаття та кілька громадян Вірменії.
...18 січня 1654 року в Переяславі відбулася рада, яка ухвалила «об'єднати Україну з Росією». Про це українським школярам, студентам і трудящим щороку нагадували — уроками, лекціями, фільмами, виставами і книгами. За останніх 12 років ми трошки відпочили від цієї ідеології. Вчені, протверезівши від пропаганди, почали замислюватися: «А чи була рада»? і, аналізуючи раніше недоступні джерела, відповідали: «Ні, не було!» Але політика — річ безперервна. І от починається стара пісня. Офіційні святкування (підкріплені навіть випуском ювілейної монети «Переяславська рада»), незважаючи на численні протести громадськості, усе ж відбудуться. Одне тішить — свято не буде «всенародним».
Що ж насправді відбувалося в 1654 році — читайте в розділі "минуле і думи"
Позавчора біля будівлі посольства США в Києві невідомий чоловік, обливши себе двома літрами бензину, погрожував актом самоспалення. На доказ своєї відчайдушної готовності він розмахував запальничкою. Стурбована охорона американської амбасади негайно викликала міліцію. Діалог потенційного самогубці та правоохоронців увінчався успіхом — останнім вдалося переконати чоловіка відмовитися від відчайдушного кроку.
Стусове плем'я — так охрестив письменник Євген Сверстюк цьогорічних лауреатів премії імені Василя Стуса. Їхніх шанувальників десь на годину затримали величезна сльота і лапатий густющий сніг. Але частина, як і було домовлено, прийшла все ж у київський Будинок учителя на вісімнадцяту. Наслідок — трьох переможців нагороджували протягом трьох годин. Талантом, актуальною присутністю в культурному полі та громадською позицією в 2003 році вирізнилися художниця Іванна Крип'якевич, письменник Кость Москалець та композитор і виконавець Тарас Компаниченко. Голова журі Євген Сверстюк зауважив: «Із тисячі людей дуже важко було вибрати трьох. Ми проминули Ніну Матвієнко, Людмилу Сеникіну, Михайла Хейфіца. Нечасто я відчуваю себе таким безпорадним».
Хтось знає Слободяна як народного депутата, хтось — як активіста Української народної партії, що входить до блоку «Наша Україна», хтось — як президента найбільшої української компанії-виробника пива ЗАТ «Оболонь», але в душі Олександр В'ячеславович завжди був і залишається футболістом. Тому не випадково доля звела його пивзавод із однойменним футбольним клубом «Оболонь», тим самим, який у першому колi посів у вищій лізі несподівано високе шосте місце. Тож наша сьогоднішня розмова — про футбол, про те, як він пасує до пива, про перспективи «Оболоні» і про молодих футболістів, які ростуть як у командах, так і в родині «під патронатом» суто української пиво-безалкогольної компанії.
Того вечора 50-річному мешканцю села Орлове Мелітопольського району чимось не догодила дружина, і він заходився лупцювати бідолашну. Побоями сварка не завершувалася: задовольнивши свій садистський апетит, чоловік виштовхав закривавлену жінку на вулицю.
Фанат кумиру — друг, товариш і... співавтор. Ось так, перефразовуючи відоме, можна охарактеризувати ті зворушливо-плідні стосунки між музикантами та меломанами, які, як пересвідчуємося знову й знову, міцніють і прогресують. Ми вже писали про кілька кліпів, які для «Скрябіна» з власної ініціативи зробив один шанувальник-юзер, про конкурс сценаріїв до нового відео, що його на своєму сайті влаштували «Танки на майдані Конго»... А ось вам і ще один доказ того, що прихильники для своїх кумирів здатні не лише овації на грані психозу влаштовувати — вони й співавторами у творчості можуть бути.
