Ціл­ком ло­гіч­ний про­цес при­ва­ти­за­ції жит­ла спри­чи­нив ма­со­ве на­шес­тя щу­рів в од­но­му з ра­йо­н­них цен­т­рів Рів­нен­щи­ни, міс­ті Дуб­но, вва­жа­ють у ту­теш­ньо­му від­ді­лі про­фі­лак­тич­ної де­зiн­фек­ції. Ад­же як­що ра­ні­ше кош­ти на тру­їн­ня гри­зу­нів над­хо­ди­ли від ЖКП й бу­ли пе­ред­ба­че­ні ок­ре­мим ряд­ком у роз­к­лад­ці квар­тир­ної пла­ти, то ни­ніш­ньо­го ро­ку ке­рів­ни­ки жит­ло­во-ко­му­наль­но­го гос­по­дар­с­т­ва цей пункт вик­лю­чи­ли з роз­ра­хун­ків, вмо­ти­ву­вав­ши своє рі­шен­ня тим, що біль­шість квар­тир у Дуб­но­му пе­ре­бу­ває у при­ват­ній влас­нос­ті.

Страш­на при­го­да ста­ла­ся ми­ну­ло­го тиж­ня в од­но­му з бу­дин­ків на прос­пек­ті Сво­бо­ди в Уж­го­ро­ді. Кар­ли­ко­вий пу­дель ви­їв всі нут­ро­щі сво­єї по­над ві­сім­де­ся­ти­літ­ньої са­мот­ньої ха­зяй­ки.

Сніп ко­лос­ків, об­ви­тий тра­ур­ною стріч­кою. До Віч­но­го вог­ню під Трі­ум­фаль­ною ар­кою учас­ни­ки Днів вша­ну­ван­ня пам'яті жертв го­ло­до­мо­ру в Ук­ра­ї­ні ви­рі­ши­ли пок­лас­ти не ба­наль­ний ві­нок, а са­ме та­кий зво­руш­ли­вий сим­вол: ко­лос­ки, як жит­тя, від­ня­те в тих, хто спо­кон­ві­ку пра­цю­вав на зем­лі.

Уза­га­лі об­вал на Учан-су, де во­да, на­га­дую, па­дає з май­же 99-мет­ро­вої вап­ня­ко­вої кру­чі, став­ся ще в жов­т­ні, про­те від­нов­ні ро­бо­ти Ял­тин­сь­кий при­род­ний гір­сь­ко-лі­со­вий за­по­від­ник ви­рі­шив роз­по­ча­ти тіль­ки два мі­ся­ці по­то­му. Ніх­то з від­ві­ду­ва­чів то­ді не пос­т­раж­дав, ка­ме­не­пад ли­ше зім'яв ме­та­ле­ву ого­ро­жу.

Tе­ма сту­ден­т­сь­ко­го та уч­нів­сь­ко­го хар­чу­ван­ня від­не­дав­на ста­ла ак­ту­аль­ною для пра­ців­ни­ків уп­рав­лін­ня у спра­вах за­хис­ту прав спо­жи­ва­чів Рів­нен­щи­ни, які роз­по­ча­ли ком­п­лек­с­не дос­лі­джен­ня їда­лень нав­чаль­них зак­ла­дів. І, слід заз­на­чи­ти, кар­ти­на, яку во­ну знай­ш­ли у шкіль­них та сту­ден­т­сь­ких бу­фе­тах та їдаль­нях, ви­я­ви­ла­ся ма­лоп­ри­ваб­ли­вою.

Жер­т­вою не­ві­до­мо­го на­пад­ни­ка став у За­по­ріж­жі го­лов­ний лі­кар місь­кої клі­ніч­ної лі­кар­ні ек­с­т­ре­ної і швид­кої ме­дич­ної до­по­мо­ги Во­ло­ди­мир Бур­лай. Ста­ло­ся це у під'їз­ді бу­дин­ку, де меш­кає по­тер­пі­лий. Як по­ві­дом­ляє «Ог­ля­дач», вран­ці, ко­ли лі­кар спус­кав­ся схід­ця­ми, на пер­шо­му по­вер­сі на ньо­го на­пав не­ві­до­мий, дві­чі вда­рив­ши важ­ким пред­ме­том по го­ло­ві. Ме­ди­ки до­пус­ка­ють, що це мог­ла бу­ти ме­та­ле­ва тру­ба або мон­ти­ров­ка, ос­кіль­ки зав­да­ні трав­ми до­сить сер­йо­з­ні: у лі­ка­ря струс моз­ку, скаль­по­ва­на ра­на го­ло­ви і пош­код­жен­ня м'яких тка­нин. Во­ло­ди­мир Бур­лай пе­ре­бу­ває в лі­кар­ні, і, за сло­ва­ми лі­ка­рів, заг­ро­зи йо­го жит­тю не­ма.

Пол­тав­сь­ка «пляс Пі­галь» (ідеть­ся про від­рі­зок ав­то­ма­гіс­т­ра­лі Ки­їв—Хар­ків у ме­жах міс­та, який «па­суть» міс­це­ві й за­їж­д­жі по­вії) уже втра­ча­ла свої «баг­не­ти». Щоп­рав­да, ра­ні­ше від рук злов­мис­ни­ків ги­ну­ли тіль­ки там­теш­ні «сол­дат­ки» при­до­рож­ньо­го ко­хан­ня. Те­пер, зда­єть­ся, дій­ш­ла чер­га й до «сол­да­тів», себ­то тих, хто «па­се» са­мих по­вій...

Українські військовослужбовці в Іраку завтра отримають досить оригінальний і незвичний подарунок — понад дві тисячі дитячих листів-привітань iз Днем Збройних сил України. У п'ятницю дiти (учні 49 шкіл Солом'янського району Києва) особисто завітали до корпункту Головного командування сухопутних військ ЗС, аби передати свої доробки командувачу генерал-полковнику Петру Шуляку ( він і має завезти листи до Іраку в наш миротворчий контингент). Дітлахи (а це переважно учні перших-других класів) до написання листів поставилися дуже серйозно: особисто виконали конверти (деякі з них просто вражали своїми розмірами), розмалювали їх і написали зворотну адресу — більшість малят сподівається на те, що миротворці обов'язково напишуть відповідь.

Що не кажіть, але приємно знову потрапити в школу, коли вже призабувся терпкий крейдяний дух класних кімнат, а серце давно не зривається від звуку шкільного дзвінка. І вдвічі приємніше, коли потрапляєш туди на важливе свято як почесний гість, от як я — до школи №12 міста Ірпінь, що на Київщині, на святкування 9-річчя учнівської організації «Країна Роксоланія». Ім'я вашої покірної слуги, що представляла «Україну молоду», значилося у реєстрі VIP-персон — представників іноземних дипкорпусів в Україні. Уважні читачі газети повинні пам'ятати про цю, вже згадувану нами, «школу лінгвістики», де вивчають рекордну кількість мов — 17, тому обов'язково серед запрошених мали бути дипломати тих країн, чиї мови викладаються у школі. А це — Хорватія і Сербія, Польща і Білорусь, Греція. Не менш очікуваними були учні гімназії з Рогатина (рідного міста Насті Лісовської), що приїхали у супроводі мера Володимира Гусака, і краєзнавця, видатної людини Михайла Воробця, який протягом 17 років досліджує історію Роксолани.

Мій онук, який добре вчиться, раптом одержав з історії четвірку. За сучасною системою — тверду двійку. Я дуже здивувався: «Як таке трапилося?» Внук пояснив: «На запитання вчительки, що таке держава, я відповів, що це — певний етап у розвитку історії суспільства». Я замислився: а як справді можна вичерпно визначити сутність поняття «держава»?